Сообщения с тегами ‘журналісти’

Закриєте кулуари для преси – закриємо Раду для депутатів, – журналіст Братущак звернувся до Парубія

napad-na-presu11

 

«Ви не можете стати тим Головою Верховної Ради, за часів якого здійсниться мрія багатьох парламентських мудаків – обмежити доступ журналістів до депутатів. Загнати журналістів у вольєр» – таку заяву зробив журналіст Олексій Братущак, звернувшись до Голови Верховної Ради Андрія Парубія:

«Пане Андрію, ми з Вами знайомі по парламенту більше 10 років. Ви знаєте, що я часто звертаюсь до парламентарів в обхід прес-служб та прес-секретарів. Ви і самі це неодноразово відчували на собі)

Ви можете ображатися на таку роботу журналістів. Вам може це не подобатися.

Але Ви не можете стати тим Головою Верховної Ради, за часів якого здійсниться мрія багатьох парламентських мудаків – обмежити доступ журналістів до депутатів. Загнати журналістів у вольєр.

Подібні спроби виникають кожного скликання. Але навіть регіоналам не вдалося це провести. А то ж був „злочинний режим“.

З іншого боку, є речі, які не подобаються багатьом українцям у діяльності депутатів.

Наприклад, людям не подобається, коли депутати кидають димові шашки у залі парламенту.

8 років тому у кулуарах я спіймав одного депутата. Нагадаю ту розмову.

„За те, що Ви зробили, Ви маєте сидіти (у в’язниці). Але навіть після цього я потисну Вам руку. Бо страждати за свої переконання – це не соромно. Ви були єдині, хто готовий був йти до кінця за свої переконання. І це викликає повагу до Вас“, – сказав я тому депутату.

Ці слова стосувалися дій депутата у парламенті 27 квітня 2010 року. Тоді регіонали на догоду Путіну протиснули голосування за продовження перебування російського флоту у Криму.

27 квітня згаданий вище депутат продемонстрував, що за свої переконання – протистояти Росії – готовий йти на радикальні непарламентські вчинки, які тягнуть на кримінальну статтю. Повторю: це може не подобатися, і може обурювати виборців, але готовність йти до кінця з праведною метою – викликає повагу.

Але давайте до подій сьогодення.

Обмеження діяльності журналістів в українському парламенті – це російський шлях. Таким чином деякі депутати хочуть перетворити Верховну Раду у Верховну Думу. Може це ті самі „агенти Путіна“, про яких часто згадують патріотичні депутати? То чому і патріоти, і „агенти“ перебувають в лавах одних партій?

Ані я, ані мої колеги не хочуть йти російським шляхом.

У мене достатньо колег, які не погодяться сидіти у „парламентському вольєрі“. І за потреби я знайду десяток відчайдух, які у відповідь зроблять достатньо для того, щоб закрити Раду для депутатів. Бо то вже буде Дума. А українським депутатам нема чого робити у Думі.

Сподіваюсь, Ви мене зрозуміли.

PS Якщо хтось хоче „почистити“ парламент від „негативних елементів“, то варто спрямувати ці зусилля на депутатський корпус. Серед нардепів так само достатньо „російських агентів“, покупців „корочок“, порушників парламентської етики. Якщо є бажання, журналісти допоможуть нагади прізвища цих негідників. Тільки серед більшості парламентарів не спостерігається бажання почистити свої ряди…».

Напади на журналістів триватимуть, доки існуватиме безкарність, – Лещенко. Відео

napad-na-presu2

 

Головною проблемою частих нападів на журналістів в Україні є безкарність за такі випадки. Поки вона зберігатиметься, доки такі випадки продовжуватимуться.

Таку думку висловив народний депутат України Сергій Лещенко, повідомляє sprotiv.org.

«У справах з нападами на журналістів все, як з корупцією. Якщо є безкарність, така ситуація триватиме доти, доки вона існуватиме. Винен у цій ситуації перш за все генеральний прокурор. Саме він здійснює нагляд, і він – головний, хто скеровує слідство в державі. Якщо навіть поліція не розслідує справу, Генпрокурор може зробити так, щоб в них настало «прозріння». Звичайно ж, є президент – гарант Конституції, але саме генпрокурор є головним законником держави», – вважає народний депутат.

Тому, на його думку, якщо є безкарність і справи про напади на журналістів ніким не розслідуються, то така ситуація триватиме і надалі.

«Був випадок із журналістами «Радіо Свобода», коли вони під СБУ займалися документруванням автомобілів, на яких приїздили співробітники. Їм відверто на камери заламали руки, забрали техніку. Журналіст показував посвідчення, все задокументовано і всі обличчя ідентифіковані, але два роки ніхто не займався розслідуванням цієї справи», – зауважив колишній журналіст.

Тому, вважає він, якщо є такий прецедент, то нічого не заважає іншим чинити так само.

«Вони знають, що краще прикриють зад своєму начальнику, але потім будуть почуватися безкарними. І така ситуація триватиме далі. Те, що українські журналісти роз’єднані, це хронічна проблема, яка була ще в часи пана Миколи (Вересня – ред.), якого я школярем дивився по телевізору, і в наші часи, коли я працював журналістом, і зараз. Це було завжди», – пояснює Сергій Лещенко.

На його думку, єдиний час, коли вітчизняні журналісти об’єднуються – це час драматичних смертей, як, наприклад, вбивство Георгія Гонгадзе. Або це було в часи Януковича, коли журналісти єднались, бо спільне горе або проблема об’єднувала.

«Але в інші часи журналісти не об’єднуються. Бо ця професія сама по собі є досить егоїстичною. Кожен журналіст бачить себе, як людину, яка робить сенсацію або викриття. Тобто він певною мірою купається в променях слави, і, відповідно, не хоче ділитися цим з іншими. Тому, коли не має спільного ворога, журналісти роз’єднані», – розповів нардеп.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: