Сообщения с тегами ‘Донбас’

Протипіхотні міни «Охота», — у Мінську заявили про нову російську зброю на Донбасі

okupacia1-500x391

 

Українська сторона на засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську висловила обурення тим, що бойовики використовують російські підривні пристрої «Охота», — повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це написала у Facebook речниця учасника групи Леоніда Кучми Дарка Оліфер.

«Предметом особливого обурення українських представників стало виявлення на Донбасі мін, яких ніколи не було в Україні – йдеться про комплект „Охота“, чиє встановлення потребує високої фахової підготовки», — наголосила вона.

За словами Оліфер, цей пристрій використовується всупереч усім міжнародним конвенціям щодо застосування протипіхотних мін, адже він вбиває та ранить десятки людей.

«Ці та інші докази присутності в ОРДЛО українська сторона порушила під час роботи у Мінську перед представниками РФ», — зазначила речниця Кучми.

Козаки — це Донбас. 7 цікавих фактів про українське козацтво. Розслідування

kozackogo-rodu1

 

Козаки були не просто дуже крутими. Українське козацтво – явище набагато давніше, глибше та більш значуще, ніж нам розповідали у школі.

Журналісти зібрали для вас найцікавіші факти з історії козацтва, які доводять, наскільки міцно воно вплетене у наше життя досі.

1. КОЗАЦТВО – ЦЕ ГЛИБШЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ

По-перше, козаки – набагато давніше явище, ніж розповідали у школі. Офіційно перша згадка про українських козаків міститься в польській хроніці 1489 року, яка описує похід польського війська під проводом королевича Яна Ольбрахта проти татар. Козаки тоді жили на території сучасної Вінниччини та прилеглих районів Кіровоградської, Черкаської та Одеської областей – це було Східне Поділля. Так от, поляки змогли успішно просуватися у подільських степах тільки тому, що дорогу їм показували тамтешні козаки, які добре знали місцевість. З цього напрошується висновок, що козаки мешкали там задовго до того самого 1489 року, коли про них вперше згадують офіційно.

По-друге, козаки – це значно ширше та масштабніше явище, ніж ми звикли думати. Запорозька Січ – лише збірна назва для цілої низки військових і адміністративних центрів українського козацтва, розташованих за порогами Дніпра. Протягом 1550-х – 1770-х років історики послідовно нараховують 7 або 8 Запорозьких Січей: Хортицьку, Томаківську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Кам’янську, Олешківську і Нову.

Найвідоміша з них – перша, Хортицька Січ. Але більшість сучасних істориків вважають, що то була не Січ, а дерев’яно-земляний замок, зведений на власний кошт князем Дмитром «Байдою» Вишневецьким. Імовірно, там не було ні козаків, ні кошових отаманів, ні традицій демократичного вибору керівництва. Є навіть документальне свідчення про те, що гарнізон Хортицького замку намагався перешкоджати справжнім козакам нападати на чабанів і спустошувати татарські землі.

Відтак, першою справжньою Запорозькою Січчю, вірогідно, стала не Хортицька, а Томаківська.

Військо Запорозьке – це офіційна назва козацької держави на чолі з гетьманом, яку створив Богдан Хмельницький у 1648–1649 роках під час антипольського повстання. Її не слід плутати із Запорозькою Січчю, яка зберігала політичне самоуправління у складі гетьманської держави та обирала своїх кошових отаманів. Для кращого розрізнення, Січову організацію називали Військо Запорозьке Низове. Гетьманську ж державу сучасні історики часто іменують «Гетьманщина». Основу армії Гетьманщини становили реєстрові козаки. Запорозькі ж козаки до реєстру не входили. Гетьманщина поділялася на полки (військові та адміністративно-територіальні одиниці). Запоріжжя – на паланки. Держава Військо Запорозьке проіснувала до 1764 року. Остання Запорозька Січ – до 1775-го.

2. КОЗАКИ ВОЮВАЛИ ПРОТИ РОСІЇ ЗАВЖДИ

Звісно, не лише проти них. Вони взагалі були доволі розкуті у питанні вибору ворогів. Той факт, що українці та росіяни є православними християнами, анітрохи не заважав козакам воювати проти московитів. Воювали з Росією вони об’єднуючись і з католицькою Польщею, і з лютеранською Швецією, і з мусульманами сунітського напряму з Кримського ханства та Османської імперії.

Таких прикладів дуже багато: кримсько-український похід на Москву і Казань 1521 року, Лівонська війна 1558–1583 років, московсько-польська війна 1609–1618 років (частина «Смутних часів» у Росії), Смоленська війна 1632–1634 років, численні протистояння доби Руїни 1657–1687 років, повстання Петра Іваненка (Петрика) у 1692–1693 роках, участь у війнах Швеції і Туреччини проти Росії у 1708–1714 роках, підтримка запорозькими козаками Коліївщини 1768 року тощо.

Ба більше, 400 років тому, восени 1618 року, військо гетьмана Петра Сагайдачного разом із польсько-литовською армією здійснило спустошливий похід на Москву. Українці вже штурмували російську столицю і вибивали таранами Арбатські ворота.

Однак Сагайдачний їх зупинив – не порозумівся зі своїми союзниками, і козаки відступили. Попри це, польський королевич (а згодом і король) Владислав Ваза до 1634 року позиціонував себе як московського правителя і навіть користувався спеціальною «московитською короною».
До речі, вигадана російською пропагандою історія про двох рабів для воїнів АТО теж має своє козацьке підґрунтя. За словами історика Віктора Брехуненка, козаки використовували рабську працю московитів, яких часто брали у заручники – работоргівля у ті часи приносила хороший заробіток і була практично нормальним явищем.

3. БУЛИ АНТИКОРУПЦІОНЕРАМИ ДО ТОГО, ЯК ЦЕ СТАЛО МЕЙНСТРИМОМ

Знаменита «Конституція Пилипа Орлика» 1710 року, відома всім ще зі шкільного курсу, зовсім не була Конституцією в сучасному розумінні слова. Некоректно вважати її ані першою Конституцією в Україні, ані в світі. Це були запозичені з польсько-литовської політичної культури «договірні пункти» між обраним правителем (гетьманом) і його народом (козаками).

Попри те, що по суті цей документ не був Конституцією, він був абсолютно унікальним правовим явищем, адже задокументував ставлення козацтва до свободи. Вперше суспільний договір був укладений таки чином, що не цар чи володар дарував вольності народу, а сам народ обирав, по суті, керівного менеджера, який управляв на засадах чіткого розподілу влади. Так починалася демократія.

Цей документ також можна назвати однією з найперших антикорупційних програм України. Він робив неможливою узурпацію влади. Документ передбачав, що військові старшини мають бути обрані вільним голосуванням, що гетьман не має права самовладно привласнювати те, що належить громаді, не має права розділяти громадське майно між іншими людьми. Документ передбачав, що ніхто не може зловживати місцевими бюджетами, а якщо буде помічений у розтратах – має відшкодувати кошти з власної кишені. Суд має бути незалежним, і гетьман повинен виконувати його рішення. Відповідальність за різні рішення несуть різні інституції, а не гетьман одноосібно.

4. КОЗАКИ – ЦЕ ДЕРЖАВНІСТЬ

Саме козаки були авторами і реалізаторами ідеї української держави та її легітимації у міжнародній спільноті як незалежної держави. Наприклад, Переяславська Рада 1654 року не була ані приєднанням, ані возз’єднанням із Росією, це був військовий союз двох держав. Такі союзи у той період і були актами міжнародного визнання. Як зазначає історик Віктор Брехуненко, коли легітимний християнський володар бере під своє крило нове державне утворення, цим сигналізує світу, що він визнає його легітимність. Після цього всі європейські правителі трактували Гетьманщину як легітимну державу, а Богдана Хмельницького – як законного правителя.

У вересні 1658 року Військо Запорозьке під проводом гетьмана Івана Виговського уклало Гадяцьку угоду з Річчю Посполитою. За її умовами Річ Посполита перетворювалася з двоєдиної (польсько-литовської) на триєдину (польсько-литовсько-українську) державу. Тобто, козацька держава ставала третім рівноправним членом польсько-литовської унії. Одним із наслідків Гадяцької угоди стала чергова агресія Росії проти України і знаменита Конотопська битва 1659 року, в якій козацько-татарські війська розгромили московитів. Проте втілити в життя умови Гадяцької угоди так і не вдалося. На заваді стала позиція польської шляхти, рядового козацтва й селянства та промосковськи налаштованих козацьких старшин.

У березні 1669 року Військо Запорозьке під владою гетьмана Петра Дорошенка уклало Корсунську угоду про васалітет із могутньою Османською імперією. Наслідком її стала польсько-турецька війна за Україну. Для поляків вона завершилася катастрофічно: Річ Посполита на чотири роки стала данником турків, а кордон Османської імперії проходив за якихось 30-40 кілометрів на південь від Києва. На цілих 27 років на мапі Туреччини з’явилася провінція під назвою Кам’янецький еялет.

Протягом 1680–1791 років існувала Ханська Україна – територія на півдні України між Дніпром і Дністром, офіційно підпорядкована Кримському ханству. Тут також мешкали козаки, гетьманів для яких призначав кримський хан. Також з 1711 по 1734 рік Військо Запорозьке Низове перебувало під кримською протекцією.

Протягом 1680–1791 років існувала Ханська Україна – територія на півдні України між Дніпром і Дністром, офіційно підпорядкована Кримському ханству. Тут також мешкали козаки, гетьманів для яких призначав кримський хан. Також з 1711 по 1734 рік Військо Запорозьке Низове перебувало під кримською протекцією.

У пониззі Дніпра, поблизу сучасного Херсона, існувала Олешківська Січ. Ті запорожці вирішили, що краще жити під владою мусульманського хана, ніж православного царя Петра І.

На Слобожанщині, на сучасному українсько-російському прикордонні, в XVII–XVIII століттях мешкали слобідські українські козаки. Вони не залежали ні від Гетьманщини, ні від Запорозької Січі, ні від Ханської України, а користувалися автономією у складі Московського царства (потім – Російської імперії). Слобідських полків було п’ять: Сумський, Охтирський, Харківський, Ізюмський і Острогозький. Дуже нетривалий час існували також Балаклійський і Зміївський полки. Територія Острогозького полку майже повністю розташовувалася у межах сучасної Воронезької області Росії.

5. КОЗАКИ – ЦЕ ДОНБАС

Переважна частина сучасного Донбасу у XVIII столітті входила до складу Запорозької Січі («Вольностей Війська Запорозького Низового»), утворюючи Кальміуську і Єланецьку паланки. Ба більше, запорожцям належали й частково терени сучасної Ростовської області й Краснодарського краю Росії. Центром Кальміуської паланки вважалося городище Домаха (тепер – Маріуполь). Водночас, північна частина Донеччини входила до складу Ізюмського полку Слобідської України.

Козаки – це не селяни, які зажадали вільного життя. Козаки – це вихідці з нижчих прошарків еліти, які в силу різних причин не могли довести своє шляхетство. Згодом до них почали долучатись і представники інших верств населення.

За часів Гетьманщини розвиток української культури та освіти був на надзвичайно високому рівні. Українська церква процвітала: її школи були найкращими в імперії; її добре освічених священиків завзято переманювали до себе росіяни; завдяки покровительству гетьмана Івана Мазепи зміцнилася її економічна база. Києво-Могилянська колегія генерувала таку кількість якісно освічених випускників, що вони не лише повністю забезпечували всі потреби тодішнього ринку праці Гетьманщини, а й активно залучалися Росією до державотворчих процесів. Тому слід козаків в історії та культурі Росії значно глибший, ніж там звикли це визнавати.

Нащадки козаків також проявляються значно частіше, ніж нам здається. Протягом 1675–1679 років гетьманом Правобережної України був Остап (Євстафій) Гоголь, якого вважають одним із пращурів великого письменника Миколи Гоголя. Похований Остап Гоголь у Межигірському монастирі, проте могила не збереглася: у 1930-х монастир знищили більшовики. На початку 2000-х територію колишнього монастиря привласнив Віктор Янукович, у 2014 році її знову повернули до державної власності.

Наталія Гончарова, дружина російського поета Олександра Пушкіна, за лінією матері була пра-пра-пра-внучкою українського гетьмана другої половини XVII століття Петра Дорошенка. Останні двадцять років життя Дорошенко провів у Росії, де й залишилися його нащадки. Усипальниця гетьмана збереглася в селі Ярополець Волоколамського району Московської області.

7. КОЗАКИ – ЦЕ НЕЗНИЩЕННО

Всупереч поширеній думці, буцімто Катерина II знищила козацтво наприкінці XVIII століття, українські козаки існували й пізніше, навіть у XIX столітті. Так, під владою Російської імперії перебували Катеринославське (1787–1796), Чорноморське (1787–1860), Бузьке (1803–1817), Дунайське або ж Новоросійське (1828–1868), Азовське (1832–1865) козацькі війська. Козаків Чорноморського війська 1792 року переселили на Кубань, завдяки чому згодом постало Кубанське козацьке військо. На землях, підконтрольних Османській імперії, з 1775-го до 1828-го існувала Задунайська Січ, а з 1853-го до 1877-го – корпус козаків оттоманських, який неодноразово воював проти росіян в Румунії та Болгарії. Але і це ще не все. У складі Габсбурзької монархії на теренах сучасної Сербії з 1785 до 1805 року перебувала Банатська Січ. Її заснували задунайські козаки, які не хотіли служити туркам.

Нащадки козацьких гетьманів прийшли до влади в Україні у XX столітті. Наприкінці квітня 1918 року гетьманом України проголосили Павла Скоропадського, предок якого Іван Скоропадський гетьманував на Лівобережжі з 1708 до 1722 року. Міністром закордонних справ став Дмитро Дорошенко – нащадок гетьманів Михайла, Дорофія, Андрія, Григорія і Петра Дорошенків. Міністром праці став Володимир Косинський – нащадок гетьмана Криштофа Косинського. Канцелярію Павла Скоропадського очолив Іван Полтавець-Остряниця – нащадок гетьмана Якова Остряниці. Резиденцією Скоропадського завідував Михайло Ханенко – нащадок гетьмана, також Михайла Ханенка. Крім того, Павла Скоропадського оточували численні нащадки козацької старшини. Так, Микола Сахно-Устимович і Федір Лизогуб у 1918 році стояли на чолі уряду, а особистим ад’ютантом гетьмана був полковник Василь Кочубей – далекий нащадок того самого генерального судді Кочубея, котрий зрадив Івана Мазепу.

Євгенія Мазур, Владлен Мараєв, Національне бюро розслідувань України

У Наєва конфлікт із добровольцями «Правого сектора»

Pravyi-sektor1-500x247

 

У «Правому Секторі» обурилися через висловлювання командувача ООС Сергія Наєва щодо неможливості перебування добровольців ДУК і УДА в зоні бойових дій на Донбасі, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Зокрема, прес-служба організації 10 липня 2018 року навела слова Наєва в одному з останніх інтерв’ю.

«Що стосується людей, які раніше їздили для виконання незрозумілих завдань в зону бойових дій, які не мають законного права мати зброю. Тепер люди, які не входять до складу жодної силової структури, офіційно, згідно з нормами закону, позбавлені права перебувати в зоні бойових дій», — цитують Наєва в «ПС».

«Правий сектор», обурило, що командувач ООС фактично назвав добровольців «незрозумілими особами з незаконною зброєю».

 На їхню думку, Наєв «відкрито називає воїнів-добровольців бандитами».

У відповідь на закиди Наєву, 11 липня на офіційній сторінці ООС опублікували пост адресований добровольцям на Донбасі.

«Об’єднані сили підкреслюють, що поважають, цінують внесок кожного добровольця, волонтера, простого громадянина України, який з початком Російської агресії разом зі Збройними Силами України долають ворога та здобувають єдину на всіх перемогу», — йдеться у повідомленні.

В ООС заявили, що наразі у лавах об’єднаних сил проходять службу 33 чоловіки, які в минулому були членами організації Правого сектору, Української добровольчої армії та інших добровольчих формувань і запросили добровольців до проходження військової служби.

«Об’єднані сили пропонують головним редакторам окремих засобів масової інформації сприяти у залученні мотивованих добровольців зі складу громадських організацій офіційно проходити службу у військових частинах зі складу Об’єднаних сил», — додали в ООС.

В опублікованому відео командир 24-ї окремої механізованої бригади підполковник Валерій Гудзь розповів, що Наєв шанобливо ставиться до добровольців, але є закон, який регламентує нову ООС.

«Генерал Наєв має діяти згідно з законом», — сказав Гудзь.

Гудзь також запросив добровольців служити в своїй бригаді і додав, що Наєв їм у цьому допоможе.

Наєв закінчив Московське вище загальновійськове командне училище.

ОБСЄ оголосило про вбивство 107 мирних жителів на Донбасі з початку 2018 року

Putin-ubludok1

 

З початку 2018 року на Донбасі спостерігачі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ зафіксували понад 100 тис. порушень режиму припинення вогню і 107 смертей мирних жителів.

Про це заявив глава СММ ОБСЄ в Україні Ертурул Апакан на спеціальному засіданні Ради безпеки ООН, повідомляє sprotiv.org.

«З початку року місія підтвердила загибель 107 мирних жителів, більшість з них загинули в результаті артобстрілу, або підірвалися на мінах або саморобних вибухових пристроях. Більшість випадків сталися в квітні-травні», — поінформував Апакан.

За його словами, з початку поточного року СММ ОБСЄ зафіксувала понад 100 тис. порушень припинення вогню.

На Донбасі знищено командира бандугрупування «Пятнашки» осетина з позивним «Мамай»

rus-grob1-500x324

 

На Донбасі ліквідовано командира «інтернаціональної бригади» путінських бойовиків Олега Мамієва з позивним «Мамай».

Про це пишуть сепаратистські і російські ЗМІ, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Згідно з повідомленнями, бойовик Олег Мамієв з позивним «Мамай» знищений «на бойовому посту» в районі Авдіївської промзони ввечері 17 травня.

«Щойно що на Промці загинув командир легендарної „Пятнашки“ Олег Мамієв, позивний Мамай. АГС над головою», - написав російський терорист Захар Прілєпін на своїй сторінці в facebook.

Журналіст Радіо Свобода Крістофер Міллер пригадав, що цей терорист двічі погрожував йому, коли він готував публікацію про російських бойовиків на Донбасі.

Мамієв, як зазначається, брав участь терористичній організації «ДНР» з 2014 року.

Олег Маміев — активний учасник війни в Південній Осетії в 2008 році, а також грузино-осетинського конфлікту 2004-го. Називав себе «патріотом Росії». Мав тісні зв’язки з нинішнім «президентом» Південної Осетії Анатолієм Бібіловим, який матеріально допомагав і допомагає воюючим на Донбасі осетинським найманцям.

Два мільйони солдатів, — ціна повернення окупованого Донбасу військовим шляхом

prapor-ZSU1-500x280

 

Українці не зможуть повернути територію, вже захоплену Росією, вважає спецпредставник Держдепу США по Україні Курт Волкер. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Звичайно, українці не зможуть повернути територію, вже захоплену Росією. Росія занадто сильна. Але ціна подальшого наступу для РФ вже виросла, і буде рости ще більше», — сказав він в ході візиту на Донбас, передає BBC.


Мається на увазі виключно військовий шлях повернення Україною окупованих територій. Це виключено унаслідок неспівставного потенціалу України і Російської Федерації. Ми не можемо проводити наступальні дії на Сході навіть якщо ми мобілізуємо все українське суспільство. Ми не маємо цих сил, тому що проведення операції на Сході передбачає проведення додаткових операцій на інших напрямках з метою забезпечення територіальної цілісності України.

Це потребує по самим скромним розрахункам приблизно два мільйони солдатів. Ми собі не можемо цього дозволити, і Україна собі не може такого дозволити в принципі.

Так, безумовно, ми ті території повернемо, але політично-військовим шляхом і тільки після того, як складуться такі умови, що Росія просто не зможе фізично утримувати ті території під тиском санкцій і проваджувати нормальну економічну політику. Після того, коли вона буде неспроможна забезпечувати мінімальний порядок на тих територіях і з огляду на те, що ці території можуть стати зоною анархії — тільки тоді Україна зможе проводити поліцейську операцію по встановленню конституційного ладу на тій території. Це буде військово-поліцейська операція.

Націоналісти затримали в Києві бразильця Рафаеля Лусваргі, який вбив 4 українців на Донбасі. Відео

Lusvagi-terorist1-500x269

 

Представники націоналістичних організацій схопили у Києві громадянина Бразилії Рафаеля Лусваргі, який, воював проти України на боці проросійських угруповань «Л/ДНР», повідо.

Вони доправили його до управління Служби безпеки України, повідомляє у Facebook один із учасників «рейду» Євген Карась.

 

 
Слідчі СБУ пізніше вийшли і забрали Лусваргі всередину.

Раніше 4 травня представники «Національного корпусу» заявили, що прийшли до чоловічого Свято-Покровського Голосіївського монастиря УПЦ МП перевірити, чи дійсно Лусваргі проживає там, але бразильця не виявили.

Напередодні журналісти програми Радіо Свобода Донбас.Реалії виявили, що Лусваргі, який колись обіцяв «дійти до Києва і закінчити війну», штурмував Дебальцеве і зазнав поранення під Донецьким аеропортом, зараз перебуває на волі.

У жовтні 2016 року Лусваргі затримали співробітники СБУ під час перетину державного кордону України в терміналі D міжнародного аеропорту «Бориспіль».

У січні 2017 року Печерський районний суд Києва визнав бразильця винним у створенні терористичної організації, створенні непередбачених законом збройних формувань і призначили покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Він став першим іноземцем не з Росії, засудженим Києвом за участь у війні на Донбасі.

У серпні 2017 року Апеляційний суд Києва скасував вирок і повернув справу Лусваргі на новий розгляд.

Лусваргі вбив 4 захисників України.

ПАРЄ визнало, що непідконтрольними Україні територіями Донбасу управляє Російська Федерація

okupacia1-500x391

 

Парламентська асамблея Ради Європи змінила формулювання резолюції з фразою про окупацію ОРДЛО Російською Федерацією, та визнала «фактичне управління» цих територій з боку РФ.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Йдеться про резолюції «Про надзвичайний стан…», яка присвячена випадкам призупинення окремих статей Європейської конвенції з прав людини. Наразі таку можливість задіяли три держави – Україна (після нападу РФ), Франція (після терористичних атак) та Туреччина (після спроби перевороту).

Під час розгляду українського блоку документу Асамблея майже одноголосно підтримала дві поправки, які підтверджують, що неконтрольовані урядом території Донецької та Луганської областей є «територіями, які перебувають під фактичним управлінням Російської Федерації» (territories under effective control by the Russian Federation).

Початково планувалися ще сильніші зміни — запропоновані поправки мали констатувати статус «тимчасово окупованих територій, які контролюються Російською окупаційною адміністрацією». Однак (імовірно, для впевненості в успіху голосування) були запропоновані усні субпоправки, в яких українські депутати відмовилися від фрази про «окупацію».

За дві відповідні поправки проголосували 98-100 депутатів, проти – 3-4 депутати.

Проти підтвердження такого визнання голосували парламентарі, які належать до проросійських сил – німецьких «Лівих» та «Альтернативи для Німеччини», а також нідерландської Соцпартії.

Також у цій резолюції ПАРЄ підтвердила засудження російської агресії проти України, яка здійснена на порушення мiжнародного гуманітарного права та принципів Ради Європи.

Росія тримає на кордоні з Україною 77 тисяч солдат і 1000 танків, — Полторак

rus-nakaz1-500x333

 

Міністр оборони Степан Полторак заявляє, що Росія зосередила поблизу кордону України 19 батальйонних тактичних груп і не припинить збройну агресію на Донбасі. Про це він заявив в інтерв’ю «Урядовому кур’єру», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«За нашими даними, Російська Федерація не збирається відмовлятися від продовження збройної агресії на сході України. Про це свідчить російська військова присутність в окремих районах Донецької та Луганської областей і ведення бойових дій проти Збройних сил України», – сказав міністр.

«Лише торік наші позиції на сході ворог обстріляв понад 15 тисяч разів», – додав він.

На переконання Полторака, Москва не збирається виконувати мінські угоди і згоджуватися на миротворчу місію ООН, а намагається заморозити конфлікт, сподіваючись на повернення України до «руского міра» і відмову від євроатлантичної інтеграції.

«Вони тримаються (в ОРДЛО – ред.) на багнетах двох армійських корпусів загальною чисельністю майже 40 тисяч осіб, які є невід’ємною частиною південного військового округу збройних сил Росії», – сказав Полторак.

«Ми знаємо, що, крім уже згаданого угруповання, оперативні плани супротивника містять багато варіантів ведення бойових дій на нашій території. Росія використовує Донбас не тільки для вишколу військових, які потім воюють в інших гарячих точках, зокрема Сирії, а й як полігон бойового випробування військової техніки», – заявив він.

Полторак вважає імовірним переростання конфлікту в повномасштабну агресію Кремля.

«Це правда, яка руйнує ілюзії щодо відмови Росії від окупації частини нашої території й виведення її військ у найближчій перспективі», – сказав він.

«На нашому кордоні вона зосередила 19 батальйонних тактичних груп першого і другого ешелонів чисельністю понад 77 тисяч осіб. До складу угруповання входить майже тисяча танків, 2,3 тисячі бойових машин, понад 1,1 тисячі артилерійських систем і приблизно 400 систем залпового вогню», – заявив міністр.

#Цензура. У Facebook та Twitter видалили слова #Порошенко: «над Кремлем не хрести, а зірки, отож місце воно якесь не дуже православне». Фото

porosh-cenzura1

Президент Петро Порошенко підкреслює, що Україна має бути готова продемонструвати боєздатність армії, але головним пріоритетом є звільнення окупованих територій політико-дипломатичним шляхом.

Про це він сказав у неділю в спілкуванні з воїнами 79-ї бригади, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Дуже дякую вам за те, що ви бороните кожен клаптик української землі. Я розумію, що це нелегко. Я розумію, що інколи і виконувати накази про припинення вогню є не легка справа», — зазначив президент.

«Нам треба тримати порох сухим, нам треба бути готовими в будь-яку хвилину продемонструвати бойові здатності українських десантно-штурмових військ. Але зараз головний наш пріоритет – це звільнення окупованих територій політико-дипломатичним шляхом», — підкреслив він.

Раніше у Facebook та Twitter глави держави з’явилися повідомлення із зовсім іншими словами його спілкування з військовими 79-ї бригади. Згодом вони були видалені зі сторінок.

Там він нібито заявляв, що ніхто не позбавляє українських військових права за наказом командирів давати гідну відсіч провокаціям ворога.

«Більше того, це їх обов’язок. І поточний режим припинення вогню не є винятком. Дотримуйтесь його, але тримайте порох сухим, будьте напоготові, і в критичних ситуаціях набоїв не шкодуйте!», — йшлося у тексті.

Також він нібито зазначав, що слово «співрозмовників» з того боку лінії зіткнення «не варте й рваного рубля».

Керівник головного департаменту інформаційної політики адміністрації президента Андрій Жигулін пояснив «Українській правді», що ці повідомлення були опубліковані через помилку співробітника АП. У наданих редакції аудіофайлах подібні слова відсутні.

26 березня 2018 року Тристороння контактна група з врегулювання ситуації на Донбасі домовилася про чергове припинення вогню в зоні АТО на період великодніх свят з опівночі 30 березня.

Новий договір серед іншого передбачає: застосовувати дисциплінарні заходи за порушення режиму припинення вогню; відмову від наступальних дій і розвідоперацій; невідкриття вогню у відповідь; заборону на розміщення і застосування важкого озброєння в населених пунктах і в їх близькості.

Однак російські окупанти зірвали «великоднє перемир’я» вже через 10 хвилин після початку його дії.

Минулої доби в зоні АТО зафіксовано 11 ворожих обстрілів, поранено двох військових ЗСУ.

Як повідомив речник Міноборони Максим Праута, українські військові один раз відкривали вогонь у відповідь зі стрілецької зброї.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: