Архив Серпень 28th, 2018

Почему не проданы залоги банковских мошенников Фирташа, Лагуна, Бахматюка? Версия НБУ. Интервью

Bahmatuk-Zhevago1-500x375

Нацбанк подготовил к продаже большую часть залоговых активов банков-банкротов, которые регулятор получил в качестве обеспечения кредитов рефинансирования, в том числе, во времена банковского кризиса 2014—2016 годов.

В залог Нацбанк принимал кредитные портфели. Среди обеспечения по ним — коммерческая недвижимость, имущественные комплексы заводов, оборудование. Общая задолженность по кредитам из «пула НБУ» — 130 млрд грн.

До сих пор НБУ и Фонд гарантирования, который непосредственно занимается продажей активов Нацбанка, не особо преуспевали в этом: с момента массовой продажи активов банкротов в системе Prozorro в 2017 году продано меньше 3% кредитов Нацбанка.

В Фонде неоднократно заявляли о том, что регулятор тормозит продажу своих активов. В Нацбанке это направление курирует директор Департамента управления рисками Игорь Будник.

В интервью Будник журналистам рассказал о ситуации с залогами Нацбанка, ролях НБУ и Фонда в процессе их продажи, а также о новом проекте реализации активов регулятора через американские площадки.

— Сколько имущественных прав по кредитам банков-банкротов находится в залоге у НБУ?

По состоянию на конец мая общая сумма задолженности по имущественным правам по кредитам, заложенным НБУ, составляла 130 млрд грн.

— Сколько согласовано на продажу?

— 93 млрд грн — на конец мая. Еще по 24 млрд грн Кредитный комитет Нацбанка рекомендовал Фонду гарантирования принять решения о выставлении этих кредитов на продажу. На тот момент решений Фонда еще не было.

— То есть эти все активы — 93 плюс 24 млрд грн уже могут быть проданы?

— Не все. Из согласованных 93 млрд грн торги еще не были назначены по активам где-то на 33 млрд грн.

— Сколько Нацбанк уже продал таких залогов?

— Нацбанк не занимается продажей активов неплатежеспособных банков, это делает Фонд. С начала 2017 года продано имущественных прав по кредитам, заложенным НБУ, на 3,6 млрд.

ПОЛЕЗНЫЕ ДАННЫЕ. В Пул залогов Нацбанка входит обеспечение по кредитам рефинанса, выданного, начиная с 2008 года. Только за три кризисных года с 2014 по 2016 гг НБУ выдавал кредиты рефинансирования 77 банкам на сумму 136,9 млрд грн. Большая часть была выдана в 2014-м — 115,6 млрд грн.

41 банк из числа заемщиков Нацбанка спасти не удалось — все они обанкротились и ушли в Фонд гарантирования вкладов. По данным НБУ, крупнейшие должники регулятора по кредитам рефинансирования — банки Надра (9,8 млрд грн, бенефициар — Дмитрий Фирташ), Дельта (8 млрд грн, Николай Лагун), Финансовая инициатива (7,2 млрд, Олег Бахматюк), Финансы и Кредит (6,3 млрд, Константин Жеваго), Имэксбанк (3,4 млрд, Леонид Климов), VAB (3 млрд, Бахматюк).

Рефинансирование они получали для поддержки ликвидности во время острейших периодов банковского кризиса. Основной вид обеспечения — кредитные портфели с ликвидными залогами. Примеры крупнейших залогов: недостроенный ТРЦ Республика (кредит банка Надра), Белоцерковская ТЭЦ (Финансы и Кредит), Птицефабрика «Киевская» (Финансовая инициатива).

— Активы, которые вы согласовали на данный момент, должны продаваться исключительно Фондом на Prozorro.Sale или у НБУ есть право использовать другие варианты?

— Как и Фонд, мы работаем двумя способами: через Prozorro или через аккредитованных советников. Других вариантов не предусмотрено.

— 24 млрд, переданные Нацбанком в Фонд гарантирования на согласование — что с ними будет дальше, Фонд сразу сможет выставить их на продажу?

— Дирекция Фонда согласует эти активы у себя. Потом окончательное решение о продаже должно принять правление НБУ. То есть это кредиты, по которым Нацбанк рекомендовал Фонду принять решение о продаже. Активы на 93 млрд грн, о которых я говорил, уже можно продавать.

— В чем тогда проблема, почему эти залоги до сих пор не продаются?

— Это вопрос к Фонду. Но, как видите, заявления, что НБУ медлит и что-то задерживает, не соответствуют действительности. Скорее, ситуация обратная.

— Что с оставшимися залогами на 13 млрд грн? Вы их не согласовали и не передали на утверждение Фонду — почему?

— По этим активам еще нет решения дирекции Фонда. Повторюсь: сначала ФГВФЛ утверждает решение о продаже активов, потому НБУ его согласовывает. Не наоборот.

— Цену и формат продажи определяет тоже Фонд?

— Да, но мы должны согласиться с этим.

— Когда, по вашим оценкам, весь пул залогов НБУ выйдет на рынок?

— Большая часть этого массива уже на рынке. Касаемо всего остального, мы надеемся, что каждый актив хотя бы раз будет выставлен на торги до конца этого года.

— Есть какие-то ожидания/планы по объемам продаж?

— Мы не продаем кредиты, это делает Фонд, поэтому планы могут быть только у них. НБУ только согласовывает активы на продажу, повлиять на то, в какие сроки они будут выставлены на торги и проданы, мы не можем.

ПОЛЕЗНЫЕ ДАННЫЕ. Осенью 2017 года на американских торговых площадках First Financial Network и DebtX состоялись первые торги пулами залоговых кредитов НБУ на сумму 810 и 600 млн грн соответственно. Оба аукциона не состоялись из-за отсутствия покупателей. В Фонде гарантирования объясняли такой результат слишком высокой стартовой ценой торгов. Участники рынка отмечали, что потенциальные предложения инвесторов были в несколько раз ниже минимальной цены каждого из лотов. 

— О каких процедурах идет речь?

— На тот момент действовали процедуры, которые предусматривали снижение цен на 10% на каждом последующем аукционе. Следующий аукцион должен был состояться через 3 недели после предыдущего. То есть, приведение стартовой цены к рыночной заняло бы очень много времени.

— Какие еще могли быть варианты, на какой позиции настаивал НБУ?

— Вариантов много: голландский аукцион, аукцион с закрытыми ставками, с минимальной ценой, без минимальной цены. Обычно проблемные кредиты продаются не на аукционах на повышение с минимальной ценой, а на торгах с закрытыми ставками. Побеждает покупатель, который сделал самую высокую ставку — это позволяет быстро и без проблем найти рыночную цену.

— То есть ваш глобальный вывод с осенних торгов в этом — нужно продавать на аукционе с закрытыми ставками?

— Закрытые ставки — это не просто процедура, по которой давно торгуют во всем цивилизованном мире. Так свои проблемные портфели успешно продавали и работающие украинские банки, в первую очередь, дочки международных банков. Фонд гарантирования несколько лет находится в поиске оптимального метода аукциона вместо того, чтобы воспользоваться стандартной отраслевой практикой. В то же время, я считаю, что так называемый голландский аукцион будет более эффективен, чем использовавшиеся ранее методы.

— Какие у вас есть основания полагать, что с таким подходом торги по вашим активам пройдут более эффективно, чем в прошлый раз?

— Я стараюсь не делать прогнозы. Все будет зависеть от интереса инвесторов.

— Но вы же не просто так хотите повторить проект с американцами.

— Те процедуры, которые сейчас использует Фонд гарантирования, так называемый голландский аукцион, основаны на идеях нобелевского лауреата по экономике Роджера Маерсона, который специально был приглашен в Украину для помощи с продажей проблемных активов. То, что у Фонда называется «голландский аукцион», собственно, и использует механизм закрытых ставок, просто он содержит предварительный голландский этап. Закрытые ставки — это более эффективно, чем английский аукцион, поэтому, конечно, мы рассчитываем, что, как минимум, рыночную цену продаваемых активов удастся найти быстрее.

— Работой американских советников вы довольны?

— Абсолютно. Все прошло на самом высоком уровне, они сделали очень качественный продукт: провели due diligence активов, подготовили хорошие маркетинговые материалы, создали виртуальную базу данных, организовали встречи с целым рядом инвесторов за пределами Украины.

— Как Нацбанк финансово участвует в этих проектах?

По закону, Фонд имеет право на компенсацию затрат со стороны обеспеченных кредиторов, связанных с продажей заложенных им активов. Это касается абсолютно всех активов НБУ, вне зависимости от того, где и как они продаются — будь то Prozorro или советники.

— О каком порядке сумм идет речь?

Согласно нормативным документам Фонда, находящимся в публичном доступе, обеспеченные кредиторы компенсируют Фонду определённый процент от продаж.

— Из ваших слов создается впечатление, что НБУ в ситуации с продажей ваших залогов мало на что влияет и остается заложником ситуации.

— Согласно закону «О системе гарантирования вкладов», продажей активов ликвидируемых банков занимается Фонд гарантирования. Единственное, что может сделать Нацбанк, как обеспеченный кредитор — согласно закону «О залоге» согласовывать порядок и начальную цену продаж. Не более того.

— Но были же случаи, когда НБУ отказывал в продаже конкретных активов несмотря на обращения Фонда и потенциальных покупателей. Есть пример залога Дельта Банка — Крымской девелоперской компании, по которой ФГВФЛ дважды инициировал продажу, вам также писала компания-покупатель. Вы при этом рекомендовали ей обратиться в Фонд, хотя у НБУ на руках была просьба последнего о согласовании продажи и все зависело только от регулятора. Объясните логику действий Нацбанка на этом примере.

— Такие письма мы пишем абсолютно всем покупателям, которые к нам обращаются. Причина простая — информация о выставлении на торги конкретного актива раскрывается Фондом и Prozorro только после того, как его продажа будет полностью согласована. Эту информацию одновременно видит весь рынок. Мы не можем избирательно раскрывать инсайдерскую информацию о том, как проходит согласование, отдельным потенциальным покупателям. Если Фонд это делает, то на свой страх и риск.

— На свой страх и риск? Что тогда будет?

— Возможны риски нарушения законодательства с их стороны.

— Как распределяются ваши с Фондом роли в судебных разбирательствах, где речь идет о попытках выведения активов из-под ваших залогов?

— Все судебные разбирательства с заемщиками ведет Фонд, точнее ликвидируемые банки, которые являются кредиторами.

— В качестве кого тогда выступает НБУ, в ситуациях, когда есть явный риск потери ценного залога/сокращения его стоимости? Как Нацбанк участвует в таких спорах, что предпринимаете?

— В таких ситуациях Нацбанк может выступать как третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований.

— Как много таких процессов, какие из них самые резонансные?

— Около 500, о сути каждого из них я не могу сейчас говорить в деталях.

— В Фонде недавно говорили, что отдельные собственники банков-банкротов проявляют конструктивную позицию и не отказываются платить по своим обязательствам, пытаясь договориться. С вами контактировали представители таких «топ-должников», возможно кто-то инициировал переговоры?

— Я не понимаю, в чем заключается конструктивная позиция людей, которые после захода в банк временной администрации перестают обслуживать собственные кредиты. Если кредит обслуживается — это конструктив. Но на данный момент по инсайдерским кредитам должники не платят ничего.

БанкИск

Я ж тебе знаю. Ти вийдеш – я тобі розкажу, – #Порошенко погрожував журналісту Казору, який спробував задати йому питання. Відео

ne-zavazhai-poroshenko

У Миколаєві на держпідприємстві «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» — «Машпроект» Петро Порошенко відштовхнув журналіста Івана Казору, який спробував запитати його про обіцянки.

Відповідне відео виклав у мережу журналіст Андрій Лохматов, повідомляє 40ka.info.


«Я думаю, що Петро Порошенко, як глава європейської держави, тепер може з гордістю показувати це відео своїм колегам Макрону чи Меркель, як він по-державному вирішує питання з нав’язливими журналістами і забезпечує свободу слова в Україні. А Олексію Савченко (губернатор Миколаївщини, — ред.) обов’язково необхідно дати нагороду за успішну охорону президента від журналістів — тілоохоронців на приїзд в Миколаїв можна з собою не брати, Олексій Юрійович сам впорається», — зазначив журналіст.

Три фірми-прокладки, пов’язані з нардепом екс-регіоналом #Яценко, викачали 23 млн на «завантаженні файлів». Розслідування. Відео

tender-palata-new1

 

Спеціалістів з оцінки майна змусили здавати звіти до Фонду держмайна за допомогою сайтів-”посередників”. Процедура виявилась платною, а сайти — пов’язані між собою та з одіозним нардепом Антоном Яценком. Про це йдеться у сюжеті Лесі Іванової «Націнка на Яценка» для телепрограми «Наші Гроші з Денисом Бігусом».

Місяць тому Фонд держмайна запустив Єдину базу даних звітів про оцінку – систему, котра мала побороти ринок «чорної оцінки» і не дати українцям ухилятися від податків.

За законом якщо ти часто купуєш та продаєш нерухомість (продаєш більше 1 об’єкту на рік або продаєш куплене упродовж 3 років), то заплатиш податок  — 5% від вартості майна. Але не ринкової вартості, а тієї, яку визначить професійний оцінювач.

Тож чим нижче оцінка, тим менше податок. Щоб його уникнути у нечесних оцінювачів “купували” оцінки з заниженими до абсурду сумами.

Півроку тому парламент прямо в Податковий кодекс вгатив “реформу” змін у процедурі оцінки. Які до оподаткування не мають стосунку.

Ключова зміна: створення «Єдиної бази даних звітів про оцінку». Оцінювачі мають надсилати до неї звіти про свої оцінки. А база — автоматично порівнює їх з ринковими цінами на подібну нерухомість. Та дозволяє або ні продавати нерухомість за ціною оцінювача.

База належить Фонду держмайна. Однак оцінювач не може просто взяти і передати свої документи. Між ним та Фондом у закон втулили посередника – електронний майданчик (ЕМ). Тепер оцінювач надсилає свій звіт на сайт посередника. Той – передає його в базу.

Оцінювачі не могли зрозуміти – навіщо ці майданчики взагалі потрібні. «Майданчики НЕ надають ніякого сервісу, крім пересилки ваших даних із однієї точки в іншу — це як поштовий ящик» — пояснює Андрій Філін, оцінювач, власник ТОВ “Філін Кепітал Менеджмент”.

Пояснити сенс їх створення не може навіть автор правок, нардеп від БПП Максим Курячий: «Технічні питання – не до мене, я не є проектувальником, я дуже складно орієнтуюсь і програмному забезпеченні, це не для мене”.

На додачу, майданчики виявилися платні.

Раніше оцінювачі теж звітували Фонду. Напряму і безкоштовно, через портал, який адміністрував сам Фонд. Нині цей портал – відключений, замість нього – сайт посередника. Який майже нічим не відрізняється від старого порталу. Але послуга реєстрації звіту – близько півтисячі гривень.

І платити її доводиться двічі: раз оцінювачам, щоб зареєструвати кожен звіт, і ще раз — нотаріусам, просто за те, щоб подивитися чи він є в базі.

Технічно – проплату здійснюють оцінювач і нотаріус. Але по факту ці гроші – і це важливо розуміти – доведеться заплатити клієнту, тобто нам з вами. Обидва рази.

За перший місяць сайти-посередники заробили мінімум 23 мільйони гривень.

І виглядали ці сайти як пов”язані між собою члени однієї групи. Усі три авторизовані Фондом держмайна майданчики давали багато підстав підозрювати і зв’язок, і змову, і узгодження дій та цін.

Наприклад, на двох сайтах лежали файли документів з назвою першого. І усі три сайти мають абсолютно ідентичний програмний код.

Це дивна ситуація, адже мова йде про специфічне програмне забезпечення для роботи саме з новою Єдиною базою Фонду. Яка вірогідність того, що три фірми-конкуренти, випадково розробили абсолютно однаковий софт?

При цьому всім майданчикам-посередникам в рекордні строки погодили необхідні атестації/експертизи/випробування і т.д. бюрократичні процедури, які у звичайному житті, у звичайних компаній тягнуться в рази довше.

Процедура авторизації майданчика складається з двох етапів. Для початку їх має атестувати Держспецзв’язку (ДССЗЗІ). Майданчики працюють із важливими даними, містять персональну інформацію. Тому кожен із них повинен підтвердити Держспецзв’язку відповідний рівень захисту — КСЗІ. Це процедура довга і муторна.

Компанії, котрі отримували такий атестат, підтвержують – уся процедура займає не один місяць. Так, директор ТОВ “Де Ново” (дата-центр DeNovo) Максим Агєєв розповідає: «На побудову самої КСЗІ і на отримання сертифікату ми витратили трохи менше року, десь 9-10 місяців і це досить складна процедура».

Один із найбільш часозатратних етапів — державна експертиза. У «ДЕ Ново», наприклад, вона зайняла 4 місяці. Але майданчики-посередники впорались в середньому за місяць.

Так само швидко майданчики пройшли і другий етап авторизації – у Фонді держмайна. В теорії на бюрократичну тяганину, практичне тестування і ще трохи бюрократичної тяганини — закон дає понад два місяці.

Перший з посередників впорався вдвічі швидше, а ще два майданчики узагалі встановили непереборний рекорд. Їх протестували і авторизували за 1 добу.

Якби всі три фірми-оператори і їхні майданчики були НЕ пов’язані, такий швидкісний сценарій навряд би мав шанс на життя. Однак враховуючи технічні з’язки всіх трьох сайтів, складається враження, ніби один майданчик хоч і фантастично швидко, але все ж проходив якісь випробування — а решті двом погодження взагалі підписали не особливо придивляючись.

Чому знову Яценко?

Те, що відбувається сьогодні – уже не перша спроба реалізації монопольно-посередницької схеми в сфері оцінки. І вже не перший раз ці події пов’язують із іменем народного депутата Антона Яценка. Тут не можемо не процитувати самого Яценка, який в коментарі нашій програмі колись заявив дослівно таке: «По законам розвідки, знаєте: якщо збігів більше, ніж один, то це вже не збіг».

Антон Яценко найбільше відомий як «хрещений батько» Тендерної Мафії – однієї з найвідоміших корупційних схем середини 2000-х. Схеми, котра теж ґрунтувалася на монополії посередників. Щоправда, у держзакупівлях: охочі взяти участь у тендері не могли просто подати документи на конкурс, між учасником і замовником вклинювався приватний посередник, якому учасник змушений був платити за консультації.

На чолі посередників стояла Спілка громадських організацій «Тендерна палата», частину цих ГО заснували Яценко, його сестра і помічник. Та схема також була вписана в закон. І за лише перші півроку вона витягла з кишень учасників тендерів майже мільярд гривень. 2,5 роки її існування могли спричинити збитків на 1 млрд дол.

Українцям – збитки, Яценку – елітна нерухомість. Після цієї оборудки, він розжився палацом на 2 тис кв.м. у Козині та ще купою житлової та офісної нерухомості загалом вартістю у 8 млн. дол. (це без маєтку, докладніше у сюжеті «Тестесховище»).

Схема із тендерною монополією існувала 3 роки. Після того подібну оборудку спробували вперше впровадити в сфері оцінки. Спільнота оцінювачів підняла галас і схему прикрили. Але хороші ідеї так легко не помирають.

Тож у 2013 відбувся друга спроба. Знову прозвучало те ж ім’я. Знову просування схеми в закон, знову схема побудована на монополії. Вона принесла своїм творцям щонайменше 30 млн дол. Далі був колективний позов до суду, а там і революція нагодилась. Схему прикрили… але знову недобили.

Підхід до снаряду №3

Цього разу, ще тільки з’явились перші посередники, а мова знову зайшла за Яценка. По-перше, в логіці схеми простежувалися все ті ж знайомі ще з тендерної палати і з попередніх спроб маркери: посередники, монополія, цементування в законі. По-друге, щонайменше 1 з майданчиків  виявився напряму пов’язаним із близькою нардепу людиною – Володимиром Доброскоком.

Сайт-посередник «Професійна оцінка», створила компанія, заснована Володимиром Доброскоком. Наразі власників змінили, але серед них лишається Ірина Мельничук, заступниця Доброскока в Асоціації «Підприємців Та Промисловців-Постачальників Товарів , Робіт Та Послуг Для Державних Потреб».  Ця сама Асоціація свого часу була одним із членів Тендерної палати. А пізніше Доброскок також заснував «Спілку захисту прав суб’єктів підприємництва», почесним членом котрої став Антон Яценко.

Сам Яценко в коментарі програмі запевнив, що до історії з оцінкою стосунку не має: «Безумовно ні до якої оцінки я відношення не маю і мати не можу. Ви придумайте щось більш цікаве, а то так пальцем в небо ніби як несолідно. З Доброскоком я уже років так вісім, мабуть, не бачив і не чув. Доброскок ніколи не був моїм, там, партнером бізнесовим. Цікаво чути, чесно сказати».

Але ж ви пам’ятаєте – «якщо збігів більше, ніж один…»

Чому Модуль працює – але «чорні оцінювачі» теж?

Час від часу Фонд публікує дані про виявлені занижені оцінки. Ніби звітує: “система працює, модуль заниження відловлює, з чорними оцінювачами успішно боремося”.

Так, наприклад, був опублікований звіт по квартирі в новій елітній печерській багатоповерхівці  «Джек Хауз», яку розписали в звіті як хрущовку на периферії, 1965го року, 450 дол/кв.м замість реальних ринкових 2 тис дол. Або інший приклад – квартира у ЖК «Лікоград», якій приплюсували  зайві 30 років – і так відмінусували половину ринкової вартості. У ФДМУ запевняють: ці кейси були виявлені завдяки модулю, обманути систему не варто й пробувати.

Ми перевірили одну з квартир, якими звітує про перемогу ФДМУ. Квартира на понад 100 кв.м. в центрі столиці, по вулиці Гончара. Будинок старий, однак не з дешевих. Квадратний метр — 1,5 тис дол. Ринкова вартість такої квартири – більше 150 тис дол. Але оцінювачі посвідчили у три рази дешевше. Квартиру розписали в звіті як хрущовку на задвірках, стан «незадовільний, ветхий».

Про цю квартиру Фонд теж прозвітував, як про перемогу. Мовляв, що оцінювачам не вдалося надурити систему. Але навіть у документах, опублікованих самим фондом у переможному звіті, видно, що система пропустила оцінку, занижену тричі. У лівому кутку – дата 10.08.2018, це дата реєстрації звіту в системі. В правому кутку — той унікальний номер, який система видає коли приймає звіт. Хоч бери й оформлюй продаж.

Його, згідно з даними майнового реєстру, власне і оформили. У той же день.

«Наші гроші» навідалися на фірму, котра робила оцінку – ПП «Меркурій партнерс». Там на наше прохання оформити оцінку «подешевше», цілком спокійно відповіли, що з новою системою зовсім дешево не вийде – але можна оформити так, щоб частково відкосити від податків, головне наперед домовитися з нотаріусом: «Якщо вона прийме оцінку – я поставлю поза населеним пунктом, я поставлю ще куди б не йшло якийсь мінімум», — запропонувала нам в офісі «Меркурія» Аліса Гринчук. Однак почувши питання про звіт по оцінці квартири на Гончара, Гринчук у буквальному сенсі слова виштовхала  журналістів з офісу.

Аліса Гринчук і ПП «Меркурій Партнерс», до речі, вже відомі глядачам «Наших Грошей» завдяки історії з квартирами Нацгвардії. Тоді приватна оцінювачка Гринчук постановила: квартири в елітній новобудові в центрі Києва – коштують стільки ж, як і економ-клас на опушці лісу. Вгадайте – котрі квартири дісталися нацгвардійцям? Її звіт підтвердила фірма «Меркурій», що й недивно – власник фірми виявився співмешканцем Гринчук. Цікаво, що самій Гринчук минулого року анулювали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності. Наразі її в списку сертифікованих також немає. Але це аж ніяк не заважає їй і далі провадити оціночну діяльність на фірму, до котрої вона юридично стосунку не має – а на котрій її по факту називають «начальницею».

Як не заважає їй поки що і перевірка Фонду. У відповіді на запит програми, в Фонді повідомили, оцінювачів, яких відловили на заниженні, відправляють на рецензування звіту.  Для рецензування у суб’єкта оціночної діяльності запитують сам звіт про оцінку. У разі його ненадання оцінювача відключають від бази. Всього нині в “списках” — півдесятка оцінювачів.

«Меркурій» під жодні перевірки — не потрапив.

Леся Іванова, bihus.info

Водія Енгибаряна, який збив на смерть підлітка у Харкові, звільнили в залі суду

DTP-major1

 

Апеляційний суд Харкова задовольнив апеляцію захисту Тиграна Енгибаряна, який взимку збив на смерть 17-річного хлопця на Салтівському шосе, і відпустив його в залі суду.

Про це повідомляє прес-служба Харківського апеляційного суду.

Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції, який в квітні засудив водія до 3 років позбавлення волі.

Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції, який в квітні засудив водія до 3 років позбавлення волі.

Суд призначив нове покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 3 роки і з забороною керувати транспортними засобами ще на 3 роки.

Як пише місцеве видання Status Quo, прес-секретар прокуратури Харківської області Віта Дубовик зазначила, що «рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення, тому засуджений був звільнений з-під варти в залі суду».

Відзначають, що сторона звинувачення планує подати касаційну скаргу після того, як в прокуратуру надійде повний текст рішення і процесуальні керівники його вивчать.

Текст рішення оприлюднять 3 вересня. Після цього у прокуратури буде три місяці для оскарження.

23 квітня Московський районний суд Харкова засудив 18-річного Тиграна Енгибарян, який на смерть збив 17-річного хлопця, до 3 років позбавлення волі.

Прокуратура просила для підсудного призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років.

Однак суд врахував, що водій визнав свою провину і те, що мати загиблого підлітка прийняла грошову компенсацію від сім’ї Енгибаряна і відмовилося від позову.

16 січня на Салтівському шосе водій Toyota Camry збив на пішохідному переході Володимира Віношкіна та зник з місця події. Удар був такої сили, що пішохід двічі перевернувся в повітрі. Від отриманих травм підліток помер.Через кілька годин поліції вдалося розшукати машину, а потім до правоохоронців прийшов і сам водій, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Слідчі відкрили проти 18-річного Тиграна Єнгібаряна кримінальні провадження за статтями 135 («залишення в небезпеці») і 286 («порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть людини»).



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: