Архив Червень 16th, 2018

Cуд поновив справу проти екс-міністра регіонала Злочевського

Zlochevskyi-Mikola3

 

Солом’янський райсуд Києва поновив розслідування проти екс-міністра екології та природних ресурсів Миколи Злочевського, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це пише LIGA.net з посиланням на джерела в правоохоронних органах.

Зазначається, що суд скасував постанову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 1 серпня 2017 року про закриття провадження.

«САП закривав за власною ініціативою. НАБУ Не проти відновити розслідування», – цитує видання співрозмовника в НАБУ.

Як відомо, Злочевський виїхав з України в кінці 2014 року після того, як отримав статус підозрюваного у незаконному збагаченні в справі, що розслідувалася Генеральною прокуратурою.

У січні 2015 року  ГПУ оголосила Злочевського у розшук.

Раніше повідомлялося, що Злочевський зустрічався з Кононенком у Відні, що сам Кононенко спростовував.

Після цієї зустрічі, восени минулого року з сайту МВС була знята інформаційно-статистична картка про розшук Злочевського в зв’язку з відповідним запитом від ГПУ.

Інформація про припинення розшуку була внесена на підставі надісланої з Генпрокуратури постанови про скасування державного розшуку Злочевського.

У січні 2018 року, Burisma заявила про завершення всіх процесуальних і судових справ в Україні проти Злочевського і операційних компаній, що входять до складу Burisma Group.

Нардеп-утікач Олександр Онищенко заявив, що Злочевський заплатив $100 млн за закриття проти нього кримінальної справи та розблокування активів в Україні.

Основна частина родовищ, якими в даний час оперують компанії з Burisma Holdings, була видана за два періоди.

Перший припав на 2003—2004 рр., коли Злочевський очолював Державний комітет природних ресурсів, який мав у той час право розпорядження спеціальними дозволами (ліцензіями) на право користування надрами.

Другий — на 2010—2012 рр., коли Злочевський керував Міністерством охорони навколишнього природного середовища, якому підзвітна Державна служба геології та надр — єдиний на сьогодні розпорядник спецдозволів на користування надрами в країні.

Також повідомлялося, що фірма міністра екології в уряді часів Віктора Януковича Миколи Злочевського продавала газ компаніям президента Петра Порошенка та його оточення.

У близьких друзів судді Татькова знайшли майже 100 об’єктів нерухомості, — розслідування. Відео

Tatkov-Co1

 

На родичів та незаможних друзів екс-голови Вищого господарського суду записано близько сотні об’єктів нерухомості в Україні та під десяток в Іспанії.

Про це йдеться в розслідуванні журналістів програми «Схеми», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

У сюжеті повідомляють, що Татьков уже три роки мешкає в елітному районі у Відні.

Зокрема, перекладач Татькова в Австрії Іван Папуровий в телефонній розмові з журналістами підтвердив, що той проживає там, проте дістатися до самого судді «Схеми» не змогли.

Журналісти зазначають, що колишня дружина судді українська поп-співачка Ярослава Красильникова офіційно є власницею 23 об’єктів нерухомості.

Татьков і Красильникова одружились у 2005-му, та вже за декілька місяців розлучились, але через чотири роки після розлучення у них народилася двійня – Іван та Анастасія.

На самого Татькова зареєстровано лише дві квартири в окупованому Донецьку та невеликий будинок у Донецькій області.

Крім того, у розпорядженні «Схем» опинилося фото із «не чужими судді людьми».

На знімку біля Татькова стоять Красильникова та їхні близькі друзі – три сестри: Євгенія та Валерія Катасонові і Ганна Братусь з чоловіком Антоном Яїцьковим.

«Понад двадцять об’єктів нерухомості на оточення Віктора Татькова записано у одному з житлових комплексів столиці – „Новопечерських липках“. За даними ріелторів, у середньому один квадратний метр квартири в цьому комплексі коштує щонайменше півтори-дві тисячі доларів», — йдеться в розслідуванні «Схем».

Так, на Братусь зареєстровані 53 об’єкти нерухомості в Україні.

Яїцьков володіє нерухомістю у «Новопечерських липках»: двома квартирами та паркувальними місцями.

На Валерію Катасонову теж зареєстровані 4 квартири та 6 паркомісць у «Новопечерських липках».

Євгенія Катасонова – колишня співробітниця апарату Вищого господарського суду. Її підозрюють разом із Татьковим у втручанні в роботу автоматизованої системи розподілу розгляду судових справ. Зараз Катасонова ховається від слідства в Москві.

Повідомляється, що всі ці родичі і друзі написали довіреності на купівлю та розпорядження нерухомістю і банківськими сейфами на ім’я Татькова або Красильникової.

Тобто, фактично, право користування розпорядження цим майном перейшло до судді.

У першої дружини Татькова 58-річної Зої Татькової журналісти виявили нерухомість в Іспанії на березі Середземного моря.

Так, компанію Vebelle Royal G SL у Малазі у 2016 році зареєстрували на Зою Татькову. Фірма володіє 9-ма об’єктами нерухомості зі статутним капіталом у понад 450 тисяч євро.

Сама Зоя Татькова запевнила, що не має ніякого майна.

Як повідомлялось, екс-голова Вищого господарського суду Віктор Татьков попросив притулку в Австрії.

17 жовтня 2016 року ГПУ повідомила про підозру Татькову та його заступнику Артуру Ємельянову в незаконному втручанні в автоматизовану систему розподілу справ.

Адвокат Татькова раніше розповідав суду, що підозрюваний перебуває на лікуванні в Німеччині та Австрії. Крім того, у Відні живуть його дружина та малолітні діти.

 

29 вересня 2016 року Верховна Рада звільнила Татькова з посади судді, так як він підпадає під дію закону «Про очищення влади» (про люстрацію).

У липні 2016 року в ГПУ заявляли, що домагаються арешту рахунків панамської фірми у Ліхтенштейні, бенефіціарами якої були суддя Вищого господарського суду України Ємельянов і його дружина.

Сутки в реанимации равны месячной пенсии. Это так, для Гройсмана с приветом

v-morg1

 

Дома. 38 дней в больничном заключении. Шестичасовая операция, одиннадцать суток без сознания, потом ампутация и снова – реанимация, отек легких – реанимация… Выжили. Выходили. Вопреки.

И знаете что. Я дала себе обещание. Никогда не состариться в этой стране. Неважно эмиграция это будет или КамАЗ по встречке. Лишь бы не ад отечественной медицины в семьдесят восемь лет.

– Нужно, – говорит доктор, – Чтобы ваш папа хоть немного двигался…

А как? Как, блядь, доктор?! Как здесь можно двигаться?

Ни на одной кровати не поднимается спинка. Не в платных палатах, не в бесплатных. Посадить лежачего больного, чтобы банально напоить его водой – аттракцион из двух сильных, крепких людей и свернутого рулоном матраса.

Эти крепкие люди – родственники. Нет родственников – нет шансов. Приговор приводится в исполнение мгновенно. Морг – через дорогу.

Господи, спасибо тебе, что в палате случайно была свободная койка. Потому что сутками на больничном стульчике возле тяжелейшего больного – это ахуй.

Под реанимацией нет даже стульчика. За месяц я простояла в общей сложности 48 часов под этой жуткой обшарпанной дверью.

– Ну как там мой? – Стабильный.

Это всё. Ах да, чуть не забыла, сутки в реанимации равны месячной пенсии. Это так, для Гройсмана, с приветом. Еще за 200 гривен, сунутых в карман медсестре, есть надежда, что старика там покормят бульоном.

Аптека внутри больницы вдвое дороже аптеки через дорогу. Вдвое, я не преувеличиваю. Какому из боевых пидарасов передать привет даже не знаю.

Из реанимации больных переводят в квест-отделение. «Выживет – не выживет» – это такая игра, гадание на физрастворе. Горячей воды нет, в туалет и здоровый человек не войдет, не говоря уже о тяжелейших пациентах. Окна не открываются, духота, смрад и постоянный монотонный стон. Дедушки и бабушки. Без ног, без помощи, без надежды. Потухшие глаза, почерневшие лица.

Если что, я говорю про одну из лучших клиник в городе миллионнике (!). Что там в области или райцентрах даже представлять не хочу.

– Родственники, следите, чтобы старики переворачивались!

Поручней, чтобы человек после операции хотя бы попытался подтянуться – нет. Нет нихуя. Вообще. Мы примотали мамин шарф к быльцу кровати.

– Бахилы! – Кричит санитарка на первом этаже.

Тетенька, милая, не спасет. Кровь, гной и жуткий лязг грузового лифта. Это нельзя отмыть. Сколько не бросай хлорку в воду, здесь пахнет смертью.

Старость – вот настоящий лакмус любого государства. Ни парки, ни лавочки, ни супермаркеты.

Говорят, после выборов в Украине начнется перепись населения. Даже интересно, сколько миллионов вы успели похоронить за годы независимости, дорогие государственные мужи.

Мерзавцы, сидящие на откатах, схемах, трубах. Ваши рожи не меняются в телевизоре годами. Сука, ваши декларации в совокупности – это современная больница в каждом городе. Один ваш гребаный ролик, минута эфирного времени на центральных каналах, могла бы спасти сотни настоящих жизней. Или хотя бы дать им возможность уйти достойно. Блядь, они гниют от пролежней, у них нет денег на элементарные антибиотики, они орут от боли, потому что не хватает на хорошие обезболивающие.

Да, понимаю, вам похер. Ваши дети здесь не учатся, ваши старики здесь не лечатся.

Но знаете что. Если у вас есть хоть крохотная амбиция оставить свое имя в истории этого государства – стройте больницы. Вместо храмов. Вам зачтется.

Папу мы выходим. А я. Я никогда здесь не состарюсь, обещаю. Дочь, ткни меня этим постом лет через тридцать, пожалуйста.

Анна Гин, FacebookНациональное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: