Архив Серпень 5th, 2017

Вадим Рабинович. Отсидка, коррупция и поставка оружия террористам. Расследование

Rabinovych-Vadym1-500x451

 

После скандала с покупкой на Карибских островах недвижимости, нардеп Вадим Рабинович оказался в центре внимания общественности. Мы решили вспомнить, чем известен этот политик.

Тюремное заключение

20 января 1980 года Вадик Рабинович был арестован по обвинению в хищении государственных средств в особо крупных размерах. После 9 месяцев следствия был освобожден якобы в результате личного вмешательства Генпрокурора СССР Романа Руденко. В 1982 году повторно арестовывается, и более года успешно симулировал сумасшествие.

10 февраля 1984 года Харьковский областной суд приговорил его к 14 годам лишения свободы в исправительно-трудовом лагере строгого режима с конфискацией всего имущества. По одной из версий, находясь в заключении, Вадик Рабинович начал сотрудничество с КГБ в качестве осведомителя по кличке «Жолудь».

Согласно признаниям самого Рабиновича, он лишь симулировал осведомительство, после чего представители КГБ дали ему подписать документ «О прекращении сотрудничества» (по утверждениям бывших диссидентов, документов подобного типа никогда не существовало).

Вышел на свободу в июле 1991 года (по другим данным — годом ранее).

Попытка заняться бизнесом

Вскоре после освобождения Рабинович создал с бывшим начальником своего лагерного отряда Андреем Алешиным фирму «Пинта». Осенью 1993 года он возглавил киевское представительство австрийской фирмы «Нордекс», глава которой Григорий Лучанский считался американскими правоохранителями главой «русской мафии», и из-за связи с ним Рабиновичу был закрыт въезд на территорию США.

В 1999 году Вадим Рабинович уже имеет паспорт гражданина Израиля. С 1997 года возглавляет «Всеукраинский еврейский конгресс». С 2011 года является сопредседателем Европейского Еврейского Парламента. С 2007 по 2013 годы являлся президентом футбольного клуба «Арсенал» (Киев), который впоследствии был разорен и перестал существовать. Вцелом Рабинович никакого бизнеса не построил и кроме незначительной по стоимости недвижимости в Украине и Израиле, записанном на жену, ничем не владеет.

Оружейные скандалы

24 июня 1999 года Служба безопасности Украины запретила Вадиму Рабиновичу въезд в страну сроком на пять лет. Согласно сообщению пресс-центра СБУ, решение было принято в связи с полученными сведениями о причастности гражданина Израиля Вадима Рабиновича «к деятельности, наносящей значительные убытки украинской экономике, и в интересах обеспечения безопасности страны».

В сообщении также говорилось, что 17 декабря 1998 года СБУ запретила въезд в Украину на этот же срок другому гражданину Израиля — Леониду Вульфу, бизнес-партнеру Рабиновича, который известен в криминальном мире как лидер одной из профессиональных преступных группировок и подозревается в совершении ряда резонансных убийств и покушений в Одессе, Киеве и Днепропетровской области.

Рабинович назвал причиной запрета на его въезд в Украину «непримиримые разногласия» с секретарем Совета национальной безопасности и обороны Владимиром Горбулиным. Курсировала информация, что решение СБУ было принято в связи с утечкой через Рабиновича информации о продаже Украиной оружия Югославии, несмотря на международное эмбарго. Запрет на въезд в Украину продержался лишь два месяца. Позднее Рабинович заявил, что в распоряжение спецслужб якобы попали фальшивые документы, на основании которых он «сам себе закрыл въезд».

СМИ также приписывают Рабиновичу участие в контрабанде советского оружия в горячие точки за пределами СНГ. Так, в январе 2002 года немецкий еженедельник Der Spiegel сообщил о крупной поставке террористам из «Талибана» танков Т-55 и Т-62. Поставщиком якобы выступал Вадим Зиновьевич, действовавший при поддержке пакистанской разведки.

Согласно сведениям журналистов, в Кабул танки общим числом 150-200 машин доставлялись самолетами Виктора Бута (в 2012 году осужден в США к 25 годам тюрьмы за нелегальную торговлю оружием) через Шарджу.

Медиаактивы

До кризиса 2008 года холдингу Рабиновича принадлежали несколько микро радио-и телекомпаний и ряд маленьких интернет-сайтов: Mignews.com, Mignews.com.ua, Migsport.com, NRS.com, DN.kiev.ua, CN.com.ua, ряд печатных СМИ в Украине и Израиле.

Всем этим хозяйством руководил интеллект-партнёр Рабиновича Владимир Кацман.

В ноябре 2013 года состоялась презентация нового проекта — «News Network». В январе 2014 года было объявлено о продаже им телеканала NewsOne и сайта MIGnews.com.ua бизнесмену и нардепу Евгению Мураеву.

Связь с FEMEN

По одной из версий, Рабинович выступал одним из «кураторов» деятельности скандальной группы FEMEN. В частности, эта связь у Вадика была завязана на главного идеолога и завхоза FEMEN Анны Гуцол.

Её отец — генерал-полковник Михаил Гуцол — начинал свою карьеру у Рабиновича в PR-службе. В свое время Гуцол выступал в авангарде партии «Радуга», занимавшейся пропагандой равноправия геев и лесбиянок. Якобы эту политсилу также финансировал Рабинович, но в парламент «Радуга» не прошла.

Орденоносец, который записывает недвижимость на жену

Согласно электронной декларации о доходах Рабиновича его недвижимость оформлена на жену Ирину. Женщина владеет двумя жилыми домами в столице площадью 688 и 106 кв.м., «садовым домиком» на 357 “квадратов, квартирой и тремя земельными участками в Киеве и области.

Также у Вадима Зиновьевича есть два православных ордена из золота – Андрея Первозванного от Киевского патриархата и Николая Чудотворца от Московского патриархата, две ценные картины и дорогие часы Blancpain.

В декларации Рабиновича фигурируют три автомобиля (два Lexus и Toyota Land Cruiser) и два водных транспорта (Eagle 645 L и Yamaxa VX 1100-H). Он также задекларировал пять собственных компаний, но не указал какие доходы они принесли. Жена Вадима Рабиновича является конечным бенефициаром канала JEWISH MEDIA , а сам депутат владеет NEWS NETWORK.

В графе доходов у Рабиновича указано почти 73 тысячи гривен зарплаты за 2015 год и 50 тысяч гривен от продажи имущества. Политику принадлежит и два именных товарных знака: «Рабинович ТВ» и «Рабинович ФМ».

Наличные сбережения четы Рабиновичей составляют $150 тысяч, 20 тысяч евро и 386 тысяч гривен. Также у Вадима Зиновьевича есть вклад в «Приватбанке» в размере 1414 гривен.

То есть легальных доходов у Рабиновича, несмотря на четверть века предпринимательской деятельности, практически нет.

Скандальная покупка на Карибах

В июле 2017 года блогер Дмитрий Палагнюк опубликовал сюжет французского телевидения о том, как Рабинович договаривался о покупке земельного участка стоимостью 12 миллионов долларов на острове Сен-Мартен (Франция). Посредником осуществления сделки выступал французский политолог Омар Арфуш.

История вызвала горячие обсуждения в соцсетях и СМИ. Сам Рабинович попытался перевести ее в шутку. Хотя, на самом деле в сюжете четко видно, что Рабинович торгуется за участок.

Политическая деятельность. От Кацмана до Кацмана

Вадим Рабинович баллотировался в президенты Украины в 2014 году, за него отдали голоса 2,5% избирателей.

На парламентских выборах 2014 года избран в парламента по списку «Оппозиционного блока». В мае прошлого года заявил о разрыве с этой политсилой, но отказался покидать ее фракцию, чтобы не лишиться депутатского мандата. В ответ представители «Оппозиционного блока» обвинили Рабиновича в сотрудничестве с властью. В июле 2016 года вместе с Евгением Мураевым он презентовал партию «За жизнь». По данным СМИ, в настоящее время Мураев намерен разойтись с Рабиновичем, обвиняя того в работу на власть и использовании партии в целях личного обогащения.

Речь идет о том, что, по данным СМИ, Рабиновичу перечисляются крупные суммы денег из так называемого «теневого» бюджета Банковой, который создается под выборы президента в 2019 году.

Судя по информации о Карибах, расходуются эти деньги далеко не всегда на политическую деятельность.

При этом, Вадим Зиновьевич ведет чрезвычайно активную медийную жизнь, тратят ежемесячно, по подсчетам пиар-агентств, около ста тысяч долларов на размещение материалов и покупку эфира на телеканалах. Этот огромный поток «черного» кеша идет через руки упомянутого выше Владимира Кацмана.

Рабинович не скрывает своих политических амбиций и говорит, что намерен баллотироваться на пост президента. В тоже время политологи предполагают, что его роль на выборах будет техническая и в пользу власти – увести голоса от кандидата от Оппозиционного блока, чтоб не допустить его прохождения во второй тур.

Как прогнозируют СМИ, в случае отхода Мураева, на первые роли в политическом проекте Рабиновича может выйти Владимир Кацман. В соцсетях уже шутят, что партию нужно будет переименовывать в «За жизнь Рабиновича и Кацмана».

«Главное, что нужно знать о Вадике — это то, что он предатель по жизни»

Мы поговорили с человеком, который очень давно знает Вадима Рабиновича. Когда то, более 10 лет назад, они были партнёрами, но потом разошлись. Вот что сказал нам этот человек на условиях анонимности.

«Вадик Рабинович всплыл давно. Первая известность пришла с отсидкой.

Естественно, реальные причины посадки и суть дела (мошенничество и воровство), точно так же, как и попытки Рабиновича имитировать невменяемость (по этой причине он большую часть срока провёл в психбольнице), остались вне поля зрения и внимания большинства обывателей. Но уже тогда молодой Вадик сделал своё первое предательство: втерся в доверие к женщине — дочери космонавта, которую обманул и предал.

После зоны, психбольницы и перестройки, в 90-е Вадик выглядел предприимчивым аферистом в малиновом прикиде с золотыми пуговицами. Тогда у него появился второй шанс — стать бизнесменом и тогда же состоялось второе предательство.

Знающие подтвердят — Рабинович предавал и предает непринужденно, легко, влет. Сдал и бросил своих партнёров по бизнесу и сбежал с из деньгами из Украины.

Со временем, правдами и неправдами Рабинович вернулся на заработки в Украину. В Израиле с его повадками и бэкграундом просто нечего делать. Ни тебе гешефтов на бюджете, ни тебе необъятных складов оружия оставшихся со времен холодной войны, ни тебе „хозяина“ в сбу.

С возвращением в Киев стало окончательно ясно — бизнесмен из Рабиновича никудышний. Его заработок — развод и предательство. Не имея элементарного образования и знаний, Вадик много раз пытался найти доход в политике. В 2006 партией «КУЧМА», в 2007 пытался попасть в Киевсовет по списку Партии регионов, откуда его вычеркнул Дмитрий Табачник. Чтобы попасть в Киевсовет Вадик стал президентом футбольного клуба «Арсенал», игроков и тренеров которого он впоследствии предал и бросил ни с чем.

Новая попытка Рабиновича заработать на политике приходится на время после «Революции Достоинства». Вадик, понимая, что уже не молод (ему за 60). «Я старый больной человек, меня девушки не любят», — говаривал в таких случаях незабвенный Михаил Самуэлевич Паниковский. А значит пора идти в большую политику! Пора отправляться в последнюю гастроль, рвать куш.

Вадик баллотируется в президенты страны и, кандидат-клоун, получает результат -2,5%. Результат неожиданный, но объяснимый — за Рабиновича голосовали «просто по приколу» как за Дарта Вейдера, лишь бы не отдать голоса за постылых знакомых политиков.

Вот тут то, Рабинович и Кацман — теперешний «серый кардинал» Партии жизни почувствовали возможность.

Благодаря своему другу Арфушу, он втирается в доверие к команде Оппозиционного блока и по их списку проходит в Раду.

Вадик сразу становится завсегдатаем у окошечка партийной кассы ОБ, что оправдывает своей высокой медиаактивностью. Его основной козырь — „я был никем при Януковиче“ как никогда в ходу. В этот момент его ангажирует власть и Вадик совершает следующее предательство — идёт на попытку раскола ОБ. Сначала это проявляется в попытках поссорить и расколоть группы Ахметова и Левочкина-Фирташа, потом в выходе из партии.

Летом 2016 года Вадик с Кацманом приглашают Евгения Мураева в проект «За жизнь».

В народе партию «За жизнь» сразу прозвали партией «Лехаим» (что в переводе с иврита и означает «За жизнь») и МуРа.

Через время и хорошие доходы от власти, задача которой было разрушение ОБ, пользующейся монопольной поддержкой на юго-востоке, Вадик делает следующее предательство.

Рабинович и Кацман так составили устав Жития, что Мураев там не только не имеет обещанеых 50%, он просто никто. Предали и кинули.

Текущая деятельность Кацмана и Рабиновича финансируется и полностью управляется из администрации президента и СБУ. Главные задачи — работа против ОБ и ее лидеров, а также — отколоть максимум голосов избирателей ОБ на следующих выборах.

Это будет предательство десятков тысяч людей которые могут проголосовать за Житие Рабиновича и Кацмана, и предательство судеб миллионов украинцев страдающих от нынешней власти.

У Кацмана и Рабиновича, кроме власти есть и другие инвесторы, которые надеются на предательстве, афоризме и наркотическом кураже Вадика попасть в следующий парламент. Но это уже другая история».

Григорий Голик, по темникам Опоблока, Национальное бюро расследований Украины

Сірий кардинал Костянтин Бондарєв. Хто «рулить» Київщиною від Тимошенко. Розслідування

Bondarev3

 

Мабуть, чи не найбільш впливовим персонажем, який має в Київській області величезні ресурси — екс-нардеп Костянтин Бондарєв. Саме він стоїть за війною між Київською ОДА та Київською облрадою.

Минулої осені після корупційного скандалу та подальшого звільнення губернатора Київської області Максима Мельничука, прокинулася Київська облрада. Більшість депутатів тоді проголосували за рішення рекомендувати конкурсній комісії при адмінистрації президента України призначити на посаду голови Київської обласної державної адміністрації такого собі Костянтина Бондарєва — екс-нардепа та близького соратника Юлії Тимошенко. Щоправда, на Банковій не дослухалися до рішення облради. Тим паче, ці звернення не мали жодної юридичної сили, а сама ідея звернення виглядала як свідоме розхитуванням ситуації з боку «пташенят» Юлії Тимошенко. В результаті, губернатором став ставленик скандально відомого екс-регіонала Ярослава Москаленка — Олександр Горган. Утім, це зовсім не означає, що Бондарєв полишив сподівання взяти під контроль владу в столичному регіону, де він і без того має дуже серйозний вплив.

Костянтин Бондарєв в українській політиці людина — не нова, і скандалів навколо його персони більш ніж достатньо. Варто розпочати з того, що герой нашого часу двічі встиг побувати в Київській облраді і у Верховній Раді. Щоправда, представляв він дві різні політичні сили – Соціалістичну партію України і ВО «Батьківщина» відповідно. Бондарєв був одним з керівників виборчого штабу СПУ в Київській області у 2006 році, головою фракції Соціалістичної партії України та першим заступником голови Київської облради. Але вже з січня 2007 року Бондарєв – член партії ВО «Батьківщина», став нардепом, а у 2012 році був обраний народним депутатом України від цієї ж політсили. Зараз Бондарєв не має жодного мандата, але очолює Київську обласну організацію «Батьківщини». А також має величезні ресурси під собою.

Свій шлях до високого становища Бондарєв розпочинав давно. При цьому, не рідко потрапляв у різноманітні скандали, деякі з них мали присмак криміналу, але навіть такі «зашквари» не завадили йому збудувати кар’єру. Так, за інформацією деяких ЗМІ, ще в далекому 1992 році його звинуватили у підробці документів. Суд визнав його винним у злочині та навіть посадив його за грати, де він пробув з 1993 по 1994 роки. Пізніше судимість «погасили». Інакше нардепом йому стати не «світило»…

У часи його керівництва в компанії «Максі-К» потрапляє в поле зору правоохоронців під час загадкового викрадення його компаньйона та директора фірми «Система Маркет». Ходять чутки, що до зникнення приклав руку саме Бондарєв. І хоча дружина зібрала викуп – 30 тис. доларів — та передала їх вимагачам, чоловік більше додому не повернувся.

Звинувачували Бондарєва і у контрабанді. Так, у 1999 році через митний пункт пропуску «Коростень», приховуючи від митників були перемішені 50 т. пічного мазуту на суму понад 1 млн. грн. Цей «бізнес-план» викрили працівники СБУ та навіть протримали майбутнього нардепа чотири місяці у СІЗО, але пізніше справа була перекваліфікована з фінансового шахрайства у зловживання службовим становищем. Арешт йому замінили на заставу, а в суді справа була похована…

У 2004 році за фактом експортних махінацій було порушено кримінальну справу, але Бондарєв став заступником Київської обласної організації СПУ Олександра Мороза і справу закрили. Тоді, як писали ЗМІ, Бондарєв, будучи керівником фірми ТОВ «Ремжитлофонд-2000», здійснював фіктивні зовнішньоекономічні операції для незаконного отримання відшкодованого податку на додану вартість шляхом вивезення за кордон заготовок оптичних елементів на 1 мільярд гривень. Йдеться про експорт лінз Ізюмського оптико-механічного завод для окулярів в Гонконг. У підприємства утворився фіктивний податок на додану вартість в розмірі декількох сотень мільйонів гривень. Цей надлишок йшов в залік акцизу на горілку «Бондарев».

Відому в минулому марку випускали на Іванківському лікеро-горілчаному заводі, який тримав Костянтин Бондарєв спільно з партнерами. Відповідно — акциз на іменну горілку Бондарєв не платив. Таким чином, Бондарєв зумів збагатитися на колосальні суми. При цьому, сам він свій горілчаний бізнес називає «найзбитковішим бізнес-проектом» у своїй кар’єрі. «Розкусивши» схему, МВС України порушили кримінальну справу. Але «волохата рука» (на той момент Бондарєв стає заступником Київської обласної організації СПУ, яку очолює Олександр Мороз) допомагає закрити усі кримінальні справи. Пізніше «очковий барон» Бондарєв до кінця «відіжме» через банкротства державний завод офтальмологічної лінзи…

Фінансові схеми сумнівного походження займають особливе місце у житті нашого героя. Варто згадати йому сумнозвісний банк «Велес», більше 90% операцій якого, за словами деяких аналітиків, були спрямовані на виведення капіталу з України в обхід законодавства. Тільки за 2015 рік через цей банк було виведено понад 100 млн. доларів, а ще 460 млн. доларів встигли вчасно «зловити». Правда, сам банк, як тільки стало відомо про махінації, моментально з’їхав з орендованого приміщення і зник. У тому ж приміщенні раніше знаходився і конверт-центр партнера Бондарева по банку Олександра Кандиби.

«Бізнес-вотчиною» Костянтина Бондарєва завжди вважався Іванківський район Київської області. У цьому регіоні він спільно з партнерами контролював цілий ряд активів, в тому числі й Іванківський маслозавод, на якому випускалася молочна продукція під ТМ «Нововід», а також тваринницьку фірму «АПіК» і «Поліський м’ясокомбінат».

До цього і так величезного «букету» варто додати ще й участь Бондарєва у «віджимі» 10 гектарів вишгородської землі біля Дніпра. При цьому, «віджим» відбувся у однієї з найуразливіших категорій населення — дітей. Так, рейдери Бондарєва виселили дитячу спортивну школу олімпійського резерву з веслування та вітрильного спорту «Осещина» на користь фірми «Медіком», пов’язаної з екс-нардепом. Тепер там побудовані нові котеджі і плаваючі сауни.

Але, в дечому Бондарєву таки треба віддати належне. Коли до влади в Україні прийшла «злочинна влада» на чолі з президентом-утікачем Януковичем, у Верховній Раді спостерігалася міграція «тушок» з різних політсил до лав «Партії регіонів». Бондарєв залишився вірним соратником Тимошенко, хоча й тут своєї вигоди він втратив. Поговорювали, що Бондарєв тоді сидів на схемі мажоритарних округів Київщини, продаючи для регіоналів місця для проходу у парламент. При цьому, «зливалися» і округи однопартійців. Іноді такі схеми на округах траплялися і по дружбі. Так, на парламентських виборах 2012 року «Батьківщина» відмовилася виставляти свого кандидата по округу скандально відомого Олександра Онищенка.

Зараз Бондарєву приписують значний вплив у Київській області. В першу чергу, називають його зв’язки з низкою депутатів обласної ради. Насамперед – йдеться про голову облради Ганну Старикову, яка не лише є колегою по партії, але тривалий час була помічницею Бондарєва за часів його роботи у Верховній Раді. Також вона є співвласницею банку «Велес».

Пов’язують Бондарєва і з головним «опоблоківцем» облради Олександром Качним, який як і лідер обласної «Батьківщини», розпочинав свою політичну кар’єру в Соціалістичній партії.

Головний «радикал» в облраді Микола Стариченко до «радикалізму» був главою управління капбудівництва в обладміністрації регіонала Анатолія Присяжнюка. Функція УКБ — «забезпечення квитками» забудовників, що тісно пов’язано з інтересами Костянтина Бонадрєва.

Ще один екс-нардеп від «Батьківщини», неформальний господар обласної «Самопомочі» Володимир Полочанінов — колишній соратник Костянтина Анатолійовича по тій же самій СПУ. При цьому, як писала раніше «Моя Київщина», Полочанінов перебуває в дружніх відносинах з лідером «Оппоблока» Юрієм Бойко.

Які зараз стоять завдання перед Бондарєвим та його командою в Київоблраді? Разом зі своєю помічницею Стариковою він явно рухається в напрямку розхитування ситуації в області. І це йому цілком вдається. Не в останню чергу — завдяки абсолютній інертності губернатора Олександра Горгана. Останній приклад — голосування за звернення до ВРУ з проханням законодавчо врегулювати процедуру усунення з поста президента України в порядку імпічменту. Тоді це явно провокативне рішення підтримали навіть представники «Солідарності». В результаті, попри те, що представники президентської сили зараз вимагають скасувати рішення Київоблради по даному зверненню, все це вчергове продемонструвало нездатність Горгана-Ляльки взяти під контроль політичні процеси в столичному регіоні…

Антон Болбочан, Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: