Архив Май, 2017

Влада позбавила українців товарів відомих марок

banda-poroshenka2

Українська митниця перестала пропускати посилки з товарами, купленими в зарубіжних інтернет-магазинах. Про це пише OpenDataBot та публікує список десятків торгових марок, товари яких можуть не дійти до українського покупця, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

За словами видання, такі дії митники проводять на підставі переліку об’єктів інтелектуального права, включеного до митного реєстру.

«Якщо нічого не зміниться, в українських магазинах підвищаться ціни, а покупки за кордоном стануть ризикованими. Бізнесу доведеться або йти „в підпілля“, або скорочувати асортимент і нести збитки. Будуть рости чорний ринок і, відповідно, корупція», — зазначає видання.

Видання стверджує, що до списку торгових марок, які перестане пропускати митниця, увійшли: Adidas, Amway, Apple, Canon, Chanel, Chesterfield, Chevrolet, Chivas, Christian Dior, Coca-Cola, Contex, Dormeo, Electrolux, Lego, levi’s, LG, Lipton, Honda , HP, Meizu, Mercedes Benz, New Balance, Nivea, Nokia, Opel, PlayStation, Redmond, Samsung, Sandora, Shell, Subaru, Xerox, Xiaomi і інші. У список заборонених увійшли навіть дочірні підприємства Roshen.

Раніше українська митниця перестала пропускати посилки з товарами торгових марок «Meizu» і «Xiaomi» через скаргу правовласника, яким є магазин «Цитрус».

НАБУ выяснит источники 15 млн доходов главного пограничника Украины Виктора Назаренко. Видео

Nazarenko-Viktor1-500x281

 

НАБУ займется расследованием, откуда миллионы у главного пограничника Украины Виктора Назаренко.

Об этом в фейсбуке написал журналист Денис Бигус, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Он напомнил, что в обществе вызвала широкий резонанс информация о том, что семья главы ГНСУ Виктора Назаренко приобрела недвижимости на 15 миллионов за полгода. А примерная стоимость автопарка семьи по скромным подсчетам превышает 200 тысяч долларов.

О коррупции Назаренко и его сына рассказывали даже его подчиненные, отметил журналист.

Журналист напомнил, что Александр Назаренко до 2014 работал в ГНСУ начальником Мукачевского пограничного отряда, затем — в военной прокуратуре.

31 марта 2017 экс-сотрудник ГНСУ Сергей Дейнеко обратился в суд с жалобой на бездействия правоохранителей относительно признаков коррупционного происхождения состояния семьи председателя ГНСУ.

Но после истории с контрабандой Назаренко-младшего перевели в СБУ, а полковника Сергея Дайнеко, что разоблачил его на коррупции, — уволили.

Но теперь появился шанс восстановить справедливость. Суд принял решение о том, что историю обогащения Назаренко должно расследовать НАБУ.

#Луценко та #Холодницький – лідери серед премій серед держслужбовців за 2016 рік. Подробиці

stan-deputatom1-300x201

 

Найбільші премії  з усіх державних органів у 2016 році отримали голова Генпрокуратури та його заступники.

Про це йдеться у статті  Української правди «Ударники праці». Високопосадовці виписують премії до 100 тисяч», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Крім того, в останні два місяці 2016 року премії генпрокурора та його заступників зросли удвічі у порівняні з попереднім періодом.

Згідно з відповіддю на запит УП, найбільшу премію в органах прокуратури отримав керівник САП Назар Холодницький. На початку 2016 року премія Холодницького становила 60 тисяч, а вже у грудні – 144 тисячі 503,62 гривні.

«Остання сума – абсолютний рекорд серед відомих УП премій 2016 року», — йдеться у статті.

Премія генпрокурора Юрія Луценка становила від  16 до 39,7 тисяч протягом року.

При цьому премія його попередника Віктора Шокіна становила від 6 до 13,8 тисяч гривень.

Головний військовий прокурор-заступник Генпрокурора Анатолій Матіос в січні отримав премію  майже в 9 тисяч гривень, у листопаді його премія становила 46,6 тисяч гривень, а у грудні — майже 42 тисячі.

Юрій Луценко не надав відповіді на запитання УП для цього матеріалу. Один з його заступників виплати премій пояснив так:

«Система нарахування премії в органах влади діє дуже бюрократично – усіх преміюють в однаковому процентному розмірі (у відсотках до ставки, – УП). Якщо немає „зальотів“– тебе преміюють безвідносно до результатів. По-друге, премія сприймається як надбавка до окладу, який є дуже скромним майже скрізь, крім НАБУ, САП та НАЗК».

Холодницький пояснив УП свої високі премії тим, що таким чином прибирали зрівнялівку в оплаті праці прокурорів:

«Через неузгодженість у законодавстві вийшло так, що керівник Антикорупційної прокуратури і рядовий прокурор мають однакові оклади. Що в мене, що у прокурора відділу оклади однакові. А відповідальність – різна».

«Щоб врегулювати питання оплати праці працівників прокуратури і градацію між керівним складом і рядовим, для цього кожного місяця визначається відсоток премії», — сказав він.

Збільшення суми премії наприкінці року керівник САП пояснив 60%-вою недокомплектацією штату до листопада-2016 і необхідністю використати весь зарплатний фонд: «Не тільки у мене в останні місяці була висока премія, вона була висока у всіх працівників. Це практика, я знаю, усіх державних органів. Це так звана «13-та зарплата».

Холодницький зазначає, що подібний розподіл грошей замість економії не є порушенням законодавства, і запевняє, що в 2017-му премії будуть вже не такими високими, «оскільки штат вже добраний, і зарплатний фонд розподіляється порівну».

#Кличко піднімає ціни на проїзд у пасажирському транспорті з 15 червня. Подробиці

Klichko-reshali1-500x250

Київська адміністрація має намір підняти ціни на проїзд у метро до 5 гривень, у наземному транспорті до 4 гривень з 15 липня 2017 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

На сайті КМДА опублікували проект розпорядження «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху».

«Це розпорядження набирає чинності з 15 липня 2017 року», — йдеться в документі.

Згідно з ним, вартість однієї поїздки автобусом, трамваєм, тролейбусом та  фунікулером становитиме 4 гривні, метрополітеном – 5 гривень.

У разі використання пластикової безконтактної картки вартість поїздки у метро становитиме від 5 гривень (при поповненні на 1-9 поїздок) до 4,5 гривні при поповненні на 50 поїздок.

Також розпорядженням пропонується встановити вартість разового квитка на міську електричку у розмірі 5 гривень, а вартість єдиного разового проїзного квитка на міську електричку та трамваї № 4, 5 або автобуси № 59, 60, 61 – розмірі 7 гривень.

Заставна вартість пластикової безконтактної картки становитиме 12 гривень. Одноразово на неї можна буде придбати не більше 50 поїздок. Загальна кількість поїздок, яка може бути придбана на пластикову безконтактну картку, не може перевищувати 100 одиниць.

Термін дії пластикової безконтактної картки становитиме 6 місяців з дати придбання або останнього поповнення незалежно від кількості невикористаних поїздок.

При цьому вартість невикористаних поїздок, що залишилися на пластиковій безконтактній картці, термін дії якої закінчився, не повертатимуть.

Суд обязал НАБУ расследовать дело об $800 млн в офшорах Турчинова. Документ

Turchinov-ofshor1

 

Суд обязал НАБУ возбудить уголовное дело против Турчинова за хищение и вывод в офшоры $800 млн.

Об этом заявил адвокат и бывший первый заместитель генерального прокурора Ренат Кузьмин в Facebook, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

«Сегодня суд обязал НАБУ возбудить уголовное дело против Турчинова, Лукьянчука и Шепелева по факту хищения и вывод в офшоры $800 млн.», — написал он.

Также он опубликовал скан решения.

Turchinov-ofshor2

В тоже время, в СНБО эту информацию опровергли.

«Анализ содержания этого решения свидетельствует, что ни ее мотивировочная, ни резолютивная части не содержат данных Секретаря Совета национальной безопасности и обороны Украины Турчинова как лица, в отношении которого совершаются любые процессуальные действия», — говорится в заявлении СНБО.

В СНБО заявляют, что процессуальное решение следователя судьи, фигурирует в публикации, принято во исполнение требований ст. 214 УПК Украины, регламентирующей порядок внесения сведений в Единый реестр досудебных расследований. Согласно предписаниям частей 1 и 4 данной статьи единственной формой процессуального реагирования следователя, прокурора на заявление любого гражданина об уголовном правонарушении является внесение сведений в Единый реестр досудебных расследований. При этом судья выполнил формальные действия, применяя предписания ст. 214 УПК Украины, но не принимал и не мог, согласно закону, принять процессуальное решение о возбуждении уголовного дела в отношении лица, как утверждает Кузьмин, — отмечается в заявлении СНБО.

#Пашинський через свою людину в «Укрексімбанку» «пиляє» держкошти, – нардеп Каплін

Pashinskyi-Sergyi13

 

Людина Пашинського у керівництві держбанку «допомогла» фінустанові «не помітити» розкрадання заставного майна на захопленій одіозним «нарфронтівцем» фабриці.

Народний депутат Сергій Каплін звинувачує заступника голови правління державного «Укрексімбанку» Володимира Котова, який є ставлеником нардепа від «Народного фронту» Сергія Пашинського, в необґрунтованому звільненні технічного персоналу, аби заробляти на «відкатах» шляхом укладання договорів підряду зі сторонніми фірмами.

Про це нардеп написав на своїй сторінці у Facebook, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«В державному банку викидають на вулицю техпрацівників. Загальний план – звільнити 10% персоналу. Формальна причина – вони недозавантажені. Реальна – через підряди для сторонніх фірм можна заробити на відкатах більше, ніж утримуючи штат своїх мулярів, малярів і столярів», – заявляє Каплін.

За його словами, саме Котов керує цією зачисткою. Народний депутат наголошує, що раніше Володимир Котов допоміг уникнути конфлікту щодо розкрадання та знищення заставного майна рейдерами Житомирської кондитерської фабрики «ЖЛ». Попри відверте нищення устаткування і продукції фабрики, а фактично – державних грошей, керівництво «Укрексімбанку» не втручалось в ситуацію. Причиною замовчування була безпосередня причетність народного депутата Сергія Пашинського до рейдерського захоплення підприємства.

Каплін наголошує, що ситуацією із просуванням незаконних інтересів Пашинського в державному «Укрексімбанку» має зацікавитися НАБУ.

Вадим Гладчук та Автономна Адвокатура оскаржили диктаторський та корупційний указ Порошенка про блокування соцмереж

Gladchuk-podae-u-sud-na-Pilipishina1

 

Громадський активіст та журналіст Вадим Гладчук оскаржив у суді диктаторський указ президента Порошенка про блокування популярної соціальної мережі Вконтакте, пошуковика Яндекс, поштових, антивірусних та інших сервісів російської розробки, повідомляє sprotiv.org.

Також Гладчук вимагає оприлюднення конкретних підстав та обґрунтування пропорційності санкцій стосовно усіх, хто піддається санкціям, щоб було видно, що санкції накладені законно, без свавілля та корупції. Вимоги Гладчука підтримала та захищатиме в суді Громадська організація «Автономна Адвокатура».

«Порошенко поводиться, як Путін та Янукович. Вирішує за українців, якими сайтами користуватися. Це порушення прав людини, неприпустиме в демократичній державі, яку ми будуємо» – обурюється Гладчук. – «У мене є сторінка на Вконтакті, де я багато років веду безкомпромісну інформаційну війну проти кремлівських злочинців, корупції та беззаконня.
Ніхто мою сторінку не закрив, тому чутки про вплив спецслужб на політику соцмережі сильно перебільшені. Закривати соцмережі, бо ними можуть користуватися шпигуни та терористи, така сама дурниця, як перекривати вулиці, щоб злочинці не могли ходити містом. Від такого свавілля більш за все страждають прості порядні люди».

За словами Гладчука, він подав позов про визнання незаконності та скасування ст. ст. 1, 2 Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», бо Україна має зберігати людське обличчя під час війни, щоб ми не повторили путінсько-чекістський жах і абсурд Росії, де чавлять тракторами ворожий сир пармезан, арештовують за протестні мітинги, покемонів та йогу і називають громадськість «іноземними агентами».

«У позові йдеться про те, що санкції, введені в дію указом Порошенка, є незаконними, оскільки вони прийняті без належних підстав та без дотримання принципів, встановлених Конституцією та законом про санкції» – розповідає автономний адвокат, магістр права Юрій Шеляженко.

– «Також санкції є протиправними, оскільки порушують низку прав людини, гарантованих Європейською Конвенцією з прав людини, зокрема, право на свободу слова, право власності, тощо. Звичайно, для дотримання балансу інтересів, зокрема, для захисту національної безпеки порядок реалізації прав може регулюватися, але тільки на основі верховенства права: тобто, на засадах законності, необхідності в демократичному суспільстві, пропорційності. Всі ці вимоги були проігноровані Порошенком та РНБО. Санкції не мають гідного юридичного обґрунтування, явно не прораховані пропорційно праву та відповідальності, наприклад, репресують не тільки окремі російські корпорації, а й мільйони українців, боротьба яких за українські інтереси в російських соцмережах перетворює ці соцмережі на поле демократичного діалогу, потужне знаряддя протистояння свавіллю путінських спецслужб та воєнщини».

Також у позові зазначено, що диктаторський указ Порошенка є зароблянням грошей на війні. Судячи з опублікованих останнім часом досліджень економістів та заяв представників IT-бізнесу, так звані санкції не стільки ізолюють українців від впливу Росії будь-якою ціною, не соромлячись правопорушень, скільки допоможуть наближеному до влади бізнесу переділити адміністративно-командними та корупційними методами ринок телекомунікаційних послуг, а також державних закупівель, оскільки під санкції потрапили десятки переможців торгів, що зумовить додаткові бюджетні витрати через підвищення цін та нові тендерні процедури.

Позов Гладчука до #Порошенко про визнання незаконності блокування #ВКонтате. Текст. Фото

pozov-VKontakte1-500x375

 

До Вищого адміністративного суду України

Позивач № 1     Гладчук Вадим Федорович
вул. Дегтярівська, 9, кв. 29, м. Київ
тел. (050) 462-94-15

Позивач № 2     Громадська організація «Автономна Адвокатура»
вул. Тверський тупик, 9, кв. 82, м. Київ, 01042
тел. (097) 317-93-26

Координатор (самопредставництва)    Шеляженко Юрій Вадимович
групи позивачів, автономний        вул. Тверський тупик, 9, кв. 82, м. Київ, 01042
адвокат, магістр права            тел. (097) 317-93-26

Відповідач     Президент України П. О. Порошенко
вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220
тел. (044) 255-73-33

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання незаконності та скасування ст. ст. 1, 2 Указу Президента України № 133/2017
від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»

1. Опис оскаржуваного акту
Статтею 1 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Зазначеним рішенням Ради національної безпеки і оборони України застосовано обмежувальні заходи (санкції) щодо 1228 фізичних осіб та 468 юридичних осіб, перерахованих у додатках до рішення, де стосовно кожної особи наведено ідентифікаційні дані, вид обмежувального заходу та строк застосування, але не наведено конкретних підстав та обгрунтування пропорційності застосування тих чи інших санкцій.
Пп. 11 п. 422, пп. 11 п. 423, пп. 11 п. 424, пп. 11 п. 425 Додатку № 2 до цього рішення заборонено Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com) та «Одноклассники» (www.ok.ru), а також пп. 9 п. 275 та пп. 9 ст. 276 згаданого додатку заборонено Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів yandex.ua та піддоменів.
Статтею 2 зазначеного Указу контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію статтею 1 Указу, покладено на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
Зазначений указ та рішення є загальновідомими, на доказ чого надаю роздруківку оприлюднення даного указу з рішенням РНБО та додатками на офіційному сайті Президента України за адресою http://www.president.gov.ua/documents/1332017-21850

2. Порушені права та правомірні інтереси позивачів
Позивач № 1 Вадим Гладчук реалізує своє право на свободу вираження переконань через сторінку в мережі Вконтакте https://vk.com/id164300210
Позивач № 2, Громадська організація «Автономна Адвокатура» (без статусу юридичної особи) реалізує своє право на свободу вираження переконань через сторінку в мережі Вконтакте https://vk.com/suilex і члени організації також реалізують право на свободу вираження переконань через сторінки в мережі Вконтакте, зокрема, Юрій Шеляженко https://vk.com/ludstvo https://vk.com/sheliazhenko та Олексій Святогор https://vk.com/a.svyatogor
Заборона Інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет до сторінок позивачів порушує права позивачів на свободу вираження переконань.
Унеможливлення доступу до популярних соціальних мереж, що позбавляє велику кількість осіб та організацій в Україні одного з важливих способів вираження переконань та капіталу соціальних зв’язків, у формі, реалізованій (введеній в дію) оскаржуваним актом, не відповідає закону, не переслідує необхідної у демократичному суспільстві мети і не є пропорційним.
Правомірним публічно-правовим інтересом позивачів є дотримання принципу верховенства права всіма суб’єктами владних повноважень в Україні, оскільки порушення принципу верховенства права спричиняє негативні наслідки, що шкодять всьому суспільству та кожній людині, про що йдеться у преамбулі Загальної декларації прав людини: «Визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру… необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення».
Позивачі, відстоюючи своє право і таке ж право людей, з якими позивачі об’єднані соціальними зв’язками, на свободу вираження поглядів у самостійно обраний спосіб (в т.ч. у соціальній мережі Вконтакте), відстоюючи свій публічно-правовий інтерес в утвердженні принципу верховенства права в Україні, щоб права людини охоронялися силою закону, оскаржують ст. 1 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. через протиправність та незаконність.

3. Протиправність оскаржуваного акту, в т.ч. непропорційність запроваджених санкцій
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року, верховенство права означає, що усі особи та владні інститути в рамках держави, публічні чи приватні, повинні підкорятись публічно створеним законам, які набувають чинності (загалом) наперед і на основі яких публічно здійснюється правосуддя, вони також повинні мати змогу користуватися благами цих законів; дотримання принципу верховенства права вимагає законності, юридичної визначеності, заборони свавілля, надання доступу до незалежного правосуддя, дотримання прав людини, заборони дискримінації та забезпечення рівності перед законом.
Відповідно до статті 102 Конституції України, Президент України є главою держави і виступає від її імені; Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Як гарант прав і свобод людини та вища посадова особа держави, в якій визнається принцип верховенства права, Президент України не може вводити в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, які порушують права і свободи людини, обмежуючи їх без дотримання принципу верховенства права, тобто, коли таке обмеження не має достатніх правових підстав та юридичного обґрунтування чи спрямоване на пригноблення людей у реалізації своїх невідчужуваних прав, а не на прагматично розраховане дотримання балансу інтересів, уникнення конфліктів та зловживання правами. Слід зазначити, що відповідно до принципу верховенства права суттєві та спірні обмеження прав мають застосовуватися виключно судом; виключенням з цього загального правила можуть бути лише випадки необхідності негайного припинення очевидно і безсумнівно протиправних дій.
Оскаржуваним актом не наведено конкретних підстав застосування санкцій та обґрунтування пропорційності застосування тих чи інших санкцій до жодного з суб’єктів права, підданих репресіям, що явно суперечить принципу верховенства права. Також з оскаржуваного акту незрозуміло, чому замість звичайного порядку запобігання вчиненню правопорушень та притягнення до відповідальності за правопорушення застосовано такий надзвичайний захід, як санкції.
Введена в дію оскаржуваним актом заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до низки популярних ресурсів порушує права і свободи людини, право власності провайдерів, і є непропорційною, оскільки порушує право мільйонів людей та їх організацій, включаючи позивача, на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В оскаржуваному акті ця заборона ніяк не обґрунтована, а озвучені керівництвом держави у ЗМІ обґрунтування, що соціальні мережі можуть використовуватися спецслужбами та пропагандистами держави-агресора, виглядають абсурдними, подібно до, скажімо, гіпотетичних ідей перекрити всі вулиці, щоб ними не ходили шпигуни та злочинці, чи закрити ринки, на яких торгують непомитими овочами – при тому, що перекриття вулиць та закриття ринків, так само як закриття доступу до соцмереж, більше шкодить доброчесним людям, які користуються ними.
Європейський Суд з прав людини у остаточному рішенні від 18.03.2013 р. у справі Ahmet Yıldırım v. Turkey (текст рішення: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115705 ) вказав, що блокування системи інтернет-сторінок через наявність у ній однієї сторінки, яка містить неприйнятну інформацію, є порушенням права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Введена в дію оскаржуваним актом заборона в’їзду на територію України фізичних осіб без наведення належних персоналізованих підстав є необґрунтованим, а отже, і протиправним обмеженням їх права на особисту свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і права на свободу пересування, гарантованого ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Введене в дію оскаржуваним актом блокування активів та обмеження економічної діяльності багатьох фізичних та юридичних осіб без наведення належних індивідуальних підстав є необґрунтованим, а отже, і протиправним обмеженням їх права на захист власності, гарантованого статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що, судячи з опублікованих останнім часом досліджень економістів та заяв представників IT-бізнесу, оскаржуваний акт може переслідувати цілі не стільки ізолювати українців від впливу Росії будь-якою ціною, не соромлячись правопорушень, скільки корупційний інтерес наближеного до влади бізнесу переділити адміністративно-командними методами ринок телекомунікаційних послуг, а також державних закупівель, оскільки під санкції потрапили десятки переможців торгів, що зумовить додаткові бюджетні витрати через підвищення цін та нові тендерні процедури.
Таким чином, санкції, введені в дію оскаржуваним актом, є втручанням у здійснення фізичними та юридичними особами прав людини, зокрема, прав на свободу вираження поглядів, свободу пересування, право власності, і таке втручання здійснене оскаржуваним актом без дотримання принципу верховенства права та є протиправним, оскільки не відповідає закону, не переслідує необхідної у демократичному суспільстві мети і не є пропорційним.

4. Незаконність оскаржуваного акту
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосування санкцій в Україні регулюється Законом України «Про санкції». Статтею 3 цього Закону визначено підстави та принципи застосування санкцій. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності.
Таким чином, незаконним є застосування санкцій без підстав, визначених Законом України «Про санкції», та із порушенням встановлених цим законом принципів.
Введене в дію оскаржуваним актом рішення Ради національної безпеки і оборони України та додані до нього списки підданих санкціям фізичних та юридичних осіб не містять  індивідуалізованої і навіть узагальненої інформації ані про підстави застосування санкцій до конкретних осіб, ані про об’єктивне визначення міри (видів, строків) санкцій згідно із встановленими ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» принципами законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності.
Слід зазначити, що на відміну від санкційних списків, введених в дію оскаржуваним актом, раніше графа «Підстава для застосування санкцій» містилася у санкційних списках, доданих до попередніх рішень Ради національної безпеки і оборони України, зокрема, до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року N 467/2016. Водночас, у цій графі, як правило, не наводилося належних (конкретних) підстав, а просто відтворювалося формулювання норми закону, що і раніше призводило до публічно-правових спорів. Наприклад, ухвалою від 13.05.2017 р. у справі № 800/155/17 Вищий адміністративний суд України відкрив провадження за позовом про визнання частково протиправним та часткове скасування Указу Президента від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Відсутність графи «Підстава для застосування санкцій» у санкційних списках, введених у дію оскаржуваним актом, свідчить про відсутність належних підстав для застосування санкцій всупереч ст. 3 Закону України «Про санкції». Відсутність у цих санкційних списках інформації про об’єктивне визначення міри (видів, строків) санкцій свідчить про порушення встановлених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» принципів застосування санкцій.
Вводячи в дію рішення, прийняте з порушенням законодавства про санкції, Президент України порушив ст. 19 Конституції України. Окрім того, як гарант прав і свобод людини згідно із ст. 102 Конституції України Президент України не може вводити в дію рішення, які порушують права і свободи людини чи обмежують реалізацію таких прав і свобод без належних підстав, передбачених законом, без мети, необхідної в демократичному суспільстві, з перевищенням міри пропорційності втручання у здійснення прав.

5. Договір про спільну діяльність групи позивачів, а також питання судового збору
Не бажаючи платити здирницьку дань протиправно нав’язаній народу корумпованими елітами «адвокатської монополії» на «представництво іншої особи в суді» (заробляння грошей «адвокатами», яким заборонено ототожнювати себе з клієнтом, що йде врозріз з традиційною українською філософією серця і ганебно порушує моральні принципи альтруїзму та емпатії) і не довіряючи архаїчним псевдо-правовим позиціям цієї злочинної, на нашу думку, монопольки, –
Позивачі №№ 1, 2 відповідно до ст. ст. 6, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд, свобода зібрань та об’єднань) об’єдналися у групу позивачів для захисту в суді свого спільного права на свободу вираження переконань та свого  спільного публічно-правового інтересу в утвердженні верховенства права і підписами під цим позовом, відповідно до глави 77 Цивільного кодексу України,  уклали договір про спільні дії без мети отримання прибутку із реалізації мети зазначеного об’єднання шляхом подання цього позову та доручення представляти в суді всю групу позивачів Шеляженку Юрію Вадимовичу, який погодився ототожнювати себе з групою позивачів та бути координатором (самопредставництва) групи позивачів у суді; позивачі, користуючись правовою автономією своєї групи, створеної на основі особистої та організаційної автономії позивачів, вимагають визнання свого ототожнення із обраним ними координатором і просять суд розглядати його явку до суду, подання та отримання документів, інші процесуальні дії як консолідовану спільну явку та спільні дії всієї групи позивачів.
Позивач № 1 є фізичною особою, Позивач № 2 є групою фізичних осіб в організаційно-правовій формі об’єднання громадян без створення юридичної особи. Відтак, за подання позову координатор сплачує судовий збір, який має сплачуватися за подання позову фізичною особою.

6. Позовні вимоги
Враховуючи викладене, на підставі Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколів до неї, керуючись ст. ст. 5, 8, 19, 55 Конституції України, ст. 2, 171-1 КАС України
ПРОСИМО:
Визнати незаконними і скасувати статті 1, 2 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

23 травня 2017 року             Позивач № 1 _____________________ В. Ф. Гладчук

Голова Громадської організації
«Автономна Адвокатура» (Позивач № 2),
автономний адвокат, магістр права,
координатор групи позивачів            ___________________________ Ю. В. Шеляженко

Листування з питань позову просимо вести виключно з координатором групи позивачів!
Додатки на ____ арк.:
– роздруківка Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р.
– копії установчих документів Автономної Адвокатури
– копія довіреності Гладчука В.Ф.
– скріншоти сторінок В.Гладчука, Автономної Адвокатури, її членів Ю.Шеляженка та О.Святогора у соціальній мережі Вконтакте
– квитанція про сплату судового збору
– копія позову з додатками для відповідача

sprotiv.org

Україна вже Росія?

vlast-zlodeev1-500x291

 

Путін забороняє Facebook. Бо його контролюють «піндоси». І через FB координуються кольорові революції. Звичайно, що координуються та контролюються ЦРУ. На 100%.

Мільйони росіян слухають свого президента, скачують фоточки з FB і переходять у свої соціальні мережі. Мовчки, без галасу та протестів. Бо зрозуміли усю глибину рішення. Бо вони ж на передовій боротьби з «піндосами», США, НАТО, всесвітнім злом…

Нічого не нагадує? У дзеркало давно дивились?

До 20 млн українців користувалися кількома російськими сайтами. Президент заборонив нам це робити. Бо «піндоси» та ЦРУ, ой, росіяни та ФСБ контролюють ВК, ОК, мейл.ру, яндекс.

Як на заборону відреагували волелюбні українці? Створили Інтернет-самооборону? Вийшли на акцію протесту? Підпалили шини на Банковій? Усе як завжди, коли ми боремося за свої свободи?

Ні. Ми спостерігаємо типову російську реакцію.

Одні з піною у роті розповідають про геніальне рішення влади, другі ахають усе, що має ярлик «російське», треті мовчки качають фото і освоюють «незалежні» «безкоштовні» програми для обходу заборони.

А є такі українці, які дивляться на все це і офігівають.

Я серед останніх.

Десь наприкінці 2013-го я максимально обмежив свою присутність в ВК, перевів листування з mail.ru на gmail та ukr.net. Досі з 2014-го закріпленим постом у моєму профілі ВК є запрошення дружити в Facebook. Але навіть після цього я не припинив користуватися Вконтакте. І на це було дві причини.

1) Проект StudMP щодо розвитку студентського самоврядування.

Не секрет, що переважна більшість українських студентів свою активність у соцмережах проявляли саме в ВК. З 2013-го ця тенденція трохи змінилася у бік Facebook.

Але. Саме в ВК найбільшу популярність отримували протестні рухи КПІ, КНУ Шевченка, НАУ, інших найбільших університетів. Це до «якості» українських користувачів ВК. Адепти заборони переконані, що там самі ватники сидять, які піддаються російській пропаганді.

2) Пошук інформації з тієї сторони лінії фронту.

Прихильники заборони переконують, що російські соцмережі на 100% контролюються ФСБ. От тільки чомусь російські солдати продовжують палити свої позиції з «навчань» в районі Донецької та Луганської областей.

Якщо ви шукаєте подібні речі або інформацію про невдоволення українців порядками на окупованих територіях, то де ви будете шукати цю інформацію? У цензурованих російських ЗМІ? Там її немає. А от у ВК була і досі залишається.

Путін – лох, не зміг обмежити доступ до цієї інформації українців з вільних територій. А Порошенко – молодець. Раз, і рішенням РНБО нам перекривають доступ до цієї інформації.

А інформаційну війну на території ворога ми, напевно, будемо вести шляхом розкидування листівок з патріотичного супутника? Бо якось після 17 травня Інформаційні війська Мінстеця засумували. Та й до того свої інформаційні атаки на ворога проводили «співучою» українською. Професійненько…

Якось ми забули, що свобода була однією з найбільших цінностей Революції Гідності. Коли диктаторськими законами вводилися у тому числі обмеження доступу до інтернет-ресурсів влада отримала реакцію у вигляді протистояння на вулиці Грушевського.

Коли цими днями обмеження доступу до інтернет-ресурсів торкнулося до 20 млн українців у відповідь влада отримала тишу. Ну добре, петицію на сайті президента та кілька десятків (сотень?) обурливих дописів в ФБ. Але все це потонуло у переможному ура-патріотичному угарі.

Свобода є у тому, що кожен сам визначає користуватися йому російськими соцмережами чи ні, постити там котиків чи шукати бойовиків, організовувати двірняк проти старих комуняк на чолі КНУ Шевченка чи черговий аукціон побачень в КПІ. Це та свобода вибору, яку я хочу бачити в Україні.

Коли за мене і 20 млн українців подібні итання береться вирішувати РНБО та президент, то це вже не свобода. Коли 20 млн мовчать, коли зазіхають на їхні свободи, це вже не Україна. Це вже Росія.

Духа нет у вас быть свободными… Вас ждут новый указания, а у нас тут огни востания. У вас – «Царь», у нас – демократия. Никогда…

PS А Путін Facebook не забороняв…

Олексій Братущак, журналіст, Український інформаційний портал

Мати нардепа-ляшківця Лозового на зарплату педіатра скуповує елітне житло у столиці

Lozovyi-Andryi1-500x319

 

Після початку політичної кар’єри сина Оксана Лозова обзавелася величезними сумами грошей, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Мати народного депутата від «Радикальної партії» Андрія Лозового Оксана Лозова, яка працює педіатром у Рівному, за останні кілька років купила елітну нерухомість у Києві.

Про це розповів журналіст Василь Крутчак на своїй сторінці в Facebook.

За словами журналіста, Лозова 25 вересня 2014 купила квартиру на Печерську – вул. Звіринецька, 47, кв. 4. Якщо звернути увагу на дати, то стає очевидно, що жінка придбала квартиру за місяць до початку депутатських повноважень сина.

Потім, 17 грудня 2014 року Лозова купила собі квартиру в місті Рівному – вул. Відінська, 5В, кв. 184. На досягнутому жінка не зупинилася і 6 червня 2016 року придбала ще одну квартиру на Печерську – вул. Коновальця Євгена, будинок. 36-Е, кв. 260, площа якої становить 106,6 кв. м. Можлива вартість подібної квартири на Печерську повинна становити 3 330 184 гривень.

Генеральна прокуратура підготувала подання в парламент на одержання згоди на притягнення до відповідальності нардепа Андрія Лозового з фракції «Радикальної партії».



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: