Архив Лютий, 2017

В Amnesty International назвали информационную доктрину диктатора #Порошенко угрозой свободе слова

Poroshenko-angl1

 

Исполнительный директор правозащитной организации Amnesty International Татьяна Мазур раскритиковала информационную доктрину Петра Порошенко, которая регламентирует мониторинг средств массовой информации и общедоступных ресурсов Интернета для выявления информации, запрещенной в Украине. Ее цитирует sprotiv.org.

Он подчеркивает, что такой указ угрожает свободе слова.

«Свобода слова? Нет, не слышали. Противодействовать пропаганде можно только одним способом — создавая качественный и объективный контент. Но если это сложно, гораздо проще идти путем запретов, хотя это и не тот путь, который нужен развивающейся стране», — говорит Мазур.

Ранее сми писали о том, что указ резидента Порошенка является копией информационной доктрины в России. Более того, документы совпадают не только по названию, но и по структуре, смыслу, ключевым нормам и срокам принятия.

#Савченко: «Я постреляла с ДНРовцами на учебных стрельбах — они отличные ребята», «Лучше бы Украиной управлял Путин, а не Порошенко»

Savchenko-separsha1

 

25 лютого 2017 року народний депутат (обрана по спискам разом з Юлією Тимошенко) Надія Савченко вдруге побувала в Макіївці для того, щоб відвідати в одній з виправних установ українських полонених.

Про це заявили в прес-службі так званого «уповноваженого з прав людини в ДНР» Дар’ї Морозової, – повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Сьогодні відбувся спільний візит в Макіївську виправну колонію уповноваженого з прав людини Дар’ї Морозової і українських громадських діячів – Надії Савченко та Володимира Рубана», – йдеться в повідомленні.

Засоби масової інформації на захід запрошені не були.

У прес-службі додали, що Надії Савченко та Володимиру Рубану була надана можливість «поспілкуватися з усіма українськими силовиками і особисто переконатися в тому, що умови їх утримання повністю відповідають всім міжнародним нормам».

При цьому Дар’я Морозова стверджує, що частина українських полонених висловила небажання повертатися в Україну.

В той час блогер, воєнкор, офіцер ЗСУ, більше двох років в АТО, що пише під ніком Капітан Прайс звернув увагу на інтерв’ю, яке опублікував сепарський паблік про Надію Савченко після візиту в Донецьк.

«Я постріляла з ДНРівцями на навчальних стрільбах – вони чудові хлопці» – рашистський паблік одразу опублікував шокуюче інтерв’ю Савченко.

НАБУ засекретило всю інформацію щодо «рюкзаків Авакова». Подробиці. Відео

avakov-poroshenko-kaznokrad1

 

У бюро, пославшись на «таємницю слідства», не відповіли, навіть, на загальні питання видання DT.UA про хід розслідування і терміни передачі справи до суду, повідомляє sprotiv.org.

Національне антикорупційне бюро України засекретило всю інформацію щодо розслідування справи про розкрадання в МВС під час закупівлі тактичних рюкзаків для потреб міністерства.

Зокрема, у запиті редакція DT.UA цікавилася, чи допитувалися в рамках цього провадження міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та його син Олександр, а також чи підтверджено доказами причетність Олександра Авакова до ТОВ «Дніпровед» (фірми-постачальника рюкзаків) та його дружбу з власником цієї фірми Володимиром Литвином. Водночас, у НАБУ, пославшись на «таємницю слідства», не відповіли, навіть, на загальні питання про хід розслідування і терміни передачі справи до суду.

Як відомо, навесні 2016 року Національне антикорупційне бюро отримало в підслідність провадження щодо розкрадання у великих розмірах та зловживання службовим становищем у керівній структурі МВС при закупівлі за захищеною ціною 6000 тактичних рюкзаків для потреб підрозділів в АТО. 23 березня 2016 року за рішенням суду детективи НАБУ отримали доступ до рахунків компанії «Дніпровенд», яку пов’язують з сином голови МВС Олександром Аваковим. Розслідування справи триває вже більше ріку.

Нагадаємо, раніше було опубліковано відео, зняте прихованою камерою, на якому людина, схожа на сина голови МВС Арсена Авакова Олександра обговорює з людиною, схожою на екс-заступника міністра Сергія Чоботаря поставку партії тактичних рюкзаків для підрозділів відомства за очевидно завищеною ціною.

#Порошенко та #Рада повернули репресивні положення старого Кримінально-процесуального кодексу 1960 року. Розслідування

Верховна Рада підтримала 23 лютого 2017 року в першому читанні зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного засудження. За це проголосували 233 депутати.

Верховна Рада підтримала 23 лютого 2017 року в першому читанні зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного засудження.
За це проголосували 233 депутати.

 

Президент Петро Порошенко та генпрокурор Юрій Луценко запланували масштабний наступ на права українців, прикриваючись необхідністю засудження Януковича та інших одіозних попередників.

Парламентська більшість продавлює законопроект №5610, який позбавить українців права на захист і особисту свободу та повертає репресивні положення старого Кримінально-процесуального кодексу 1960 року.

9 лютого 2017 року парламент за наполяганням спікера Андрія Парубія дев’ять разів пробував внести до порядку денного проект закону №5610 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження)».

Врешті цього не вдалося зробити. Наступні спроби, впевнений, неодмінно будуть – 21 лютого проект знову включений до порядку денного.

Це дало можливість генеральному прокуророві Юрію Луценку звинуватити парламентарів в небажанні сприяти засудженню Януковича і Ко відповідно до європейських норм. На захист цього проекту згодом також став і міністр юстиції Павло Петренко.

З цього ж допису генпрокурора ми дізналися, що законопроект готувався в стінах ГПУ. Тому Микола Паламарчук і група народних депутатів України як його ініціатори ввели в оману українське суспільство. Адже не вказали в складі офіційного авторського колективу справжніх його розробників.

Ідейним натхненником цієї ініціативи також слід визнати і Петра Порошенка, який ще 15 грудня минулого року офіційно підтримував брата-близнюка – законопроект №5490.

Можновладці запевняють, що законопроект допоможе засудити Януковича і представників попередньої влади. Все було б чудово, якби не так трагічно.

Адже у випадку ухвалення проекту 5610 його дію може відчути кожен українець.

1. Порушення права осіб на захист (стаття 63 Конституції України) та права бути вчасно повідомленим про обвинувачення.

Зміни до статті 135 КПК передбачають, що вручення повісток про виклик буде здійснюватися через офіційні друковані видання.

Досі в кримінальних провадженнях діяв основоположний принцип, що без наявності особи її неможливо засудити, а сама особа має бути обізнана про підозру, обвинувачення і передачу справи до суду. Заочне засудження є винятком з цього правила і стосується можливості засудження відсутньої особи лише за особливо тяжкий злочин.

Якщо ж заочне засудження стане правилом, то суттєво збільшиться вал сфабрикованих справ. Адже мільйони українців з об’єктивних і суб’єктивних причин проживають не за місцем своєї офіційної реєстрації.

Алгоритм дій правоохоронців буде таким: особу не виявили за місцем реєстрації, її оголосили в розшук, викликали через офіційні ЗМІ на допит, розпочали досудове розслідування і заочно засудили.

Обвинувальні вироки можна буде штампувати тисячами!

Тож кожен громадянин України, особа без громадянства чи іноземець, що проживає на території України, буде змушений щодня перевіряти інформацію в ЗМІ, щоб одного дня не виявитися заочно засудженим.

2. Порушується право на особисту свободу (стаття 29 Конституції) через значне збільшення строків тримання під вартою – з 12 до 18 місяців (зміни статті 197 КПК).

Підозрювані особи, вина яких ще не доведена, будуть набагато довше триматися в СІЗО, часто в нелюдських умовах.

3. Порушеним може бути право на особисту свободу та принцип юридичної визначеності як складова верховенства права (стаття 8 Конституції) через можливість безстрокової (довічної) дії дозволу суду на затримання осіб (зміни до статті 190 КПК).

Зараз така ухвала суду діє лише шість місяців.

4. Можуть бути порушені розумні строки кримінального провадження внаслідок пропонованого збільшення строків досудового розслідування з 12 до 18 місяців, поєднаного із запропонованим порядком обрахунку строків при об’єднанні проваджень (зміни до статті 219 КПК).

Це дозволить слідчим і прокурорам, замість того, щоб швидко і ефективно проводити розслідування, – тримати осіб у невизначеному статусі підозрюваних протягом кількох років.

Цікаво, чи мали змогу бізнес-асоціації і бізнес-омбудсмен ознайомитися з цією ініціативою? Такі пропозиції парламентарів ставлять хрест на всіх ініціативах уряду щодо збільшення інвестиційної привабливості держави. Адже податкова поліція, прокуратура і СБУ зможуть розслідувати справи проти підприємців ще довше.

5. Створюються нові корупційні лазівки для слідчих і прокурорів.

Адже вводиться поняття «особливо складне кримінальне провадження» (зміни до статті 197 КПК), яке буде тривати 18 місяців. Це поняття чітко не визначене, а тому слідчі чи прокурори зможуть визнавати провадження «особливо складним» на власний розсуд (чи залежно від отриманого хабаря).

У разі прийняття законопроекту 5610 можна бути викинути на смітник затверджені президентом Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, Національну стратегію у сфері прав людини та плани дій на їх виконання.

У зазначених Стратегіях глава держави не планував обмежувати конституційні права співвітчизників – а лише їх розширювати, покращувати, удосконалювати…

І найголовніше. Зазначені порушення і обмеження прав людини, закладені у законопроекті 5610, порушують вимоги частини 3 статті 22 Конституції України, яка гарантує: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

А прокурорсько-президентське дітище не тільки звужує – а повністю нівелює право на захист і право на особисту свободу.

До слова, запропоновані в проекті закону 5610 зміни не є чимось новим для нашої правової системи. Ці положення вже діяли в старому Кримінально-процесуальному кодексі 1960 року.

Тож робоча група, яка розробляла цей законопроект, може вважати своїм ідейним натхненником сталінського прокурора Андрія Вишинського, який відомий тим, що науково обґрунтував тезу: «Особисте зізнання – цариця доказів».

Проект 5610 є антиконституційним, і тому не може бути підтриманий парламентом.

Олександр Банчук, Центр політико-правових реформ, Національне бюро розслідувань України

Російський агент Житомирський не відповідає на дзвінки екс-регіоналки Бахтеєвої

На фото Бахтеєва виступає на мітингу за сепаратистів у Донецьку, 2014 рік

На фото Бахтеєва виступає на мітингу за сепаратистів у Донецьку, 2014 рік

 

Народний депутат від «Опозиційного блоку» Тетяна Бахтеєва заявила, що звільнила свого помічника Юрія Житомирського, зв’язку з ним нардеп не має.

Про це вона розповіла в кулуарах Верховної Ради, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Цим займаються інші помічники. Я йому декілька разів дзвонила, він не відповідав. Інший зв’язок з ним у мене відсутній. Згідно до його (Житомирського, — ред.) заяви, він вже звільнений», — сказала вона.

При цьому Бахтеєва зауважила, що за ті 16 днів, які Житомирський із нею працював, він отримає зарплату біля 8-10 тис. грн.

21 лютого 2017 року на спільному брифінгу голова СБУ Василь Грицак і генпрокурор Юрій Луценко заявили про те, що в Україні для дестабілізації ситуації були задіяні групи людей, серед яких є помічники діючих народних депутатів.

За словами Василя Грицака, серед підозрюваних є помічники народних депутатів. Зокрема називається ім’я Юрія Житомирського, помічника нардепа Геннадія Кривошеї («Народний фронт»), Дениса Силантьєва («Радикальна партія») і Тетяни Бахтеєвої («Опозиційний блок»).

Зазначимо, на сайті «Посіпаки», Житомирський — помічник на громадських засадах нардепів Волинця, Силантьєва, Кривошеї і Бідевки.

У минулому Житомирський — депутат Калінінської районної ради Донецька.

Герой нашего времени. Почему #Порошенко до сих пор не наградил Юрия Иванющенко. Расследование

Yura-Enakievskii1-500x291

В прошлом году в Украине только 32 человека из осужденных за коррупцию получили реальные сроки.

Такую информацию на днях обнародовал возмущенный генпрокурор Юрий Луценко. Информация действительно шокирующая, однако есть вещи, о которых генпрокурор предпочитает молчать, но которые шокируют еще больше. Это, прежде всего, судьба соратников Януковича. Ни один из них так и не был наказан, включая и самых одиозных вроде Юрия Иванющенко.

Как известно, Иванющенко, он же Юра Енакиевский, является один из ближайших соратником экс-президента Виктора Януковича и криминальным авторитетом на Донбассе. В настоящий момент Иванющенко формально находится в международном розыске, включен в санкционный список Евросоюза. Но ни для кого в Украине не секрет, что дела против Иванющенко в стране не расследуются, и что он продолжает вести бизнес, используя для этого своих людей в новой власти. Об этом открыто пишет пресса, но правоохранительные органы всегда пропускают подобную информацию мимо ушей. И даже Юрий Луценко никогда не возмущается.

Разгадка лояльности окружения президента в том, что Иванющенко нашел свою нишу и при новой власти, играя важную для Банковой роль на Донбассе.

Так, по информации журналиста Дениса Казанского, именно Иванющенко через «своего» нардепа Олега Недаву «продвиает» политтехнологический проект Банковой – партию «Наш край». Олег Недава, будучи членом БПП, даже не стесняется публично выгораживать Иванющенко, заявляя, что у правоохранительных органов нет доказательств его преступной деятельности.

Кроме политического, Иванющенко активно помогает власти решать и другой вопрос — «угольный», для чего у него есть целый мэр — мэр Павлограда Анатолий Вершина. Бывший милиционер, который в своем время познакомился с Иванющенко на почве общих криминальных знакомых, сейчас является одним из главных «подельников» беглого авторитета в стране и одним из «адвокатов», неустанно доказывающим в высоких кабинетах важность и нужность Иванющенко для новой власти.

«Павлоградуголь» — крупнейшее в Украине угледобывающее предприятием, в состав которого входит 10 шахт. Предприятие осуществляет добычу угля на территории Павлоградско-Петропавловского угленосного района Западного Донбасса. Но ценность предприятия не в его размерах, а в том, что «Павлоградуголь» сейчас де-факто монополист в сегменте добычи угля газовой группы. В 2016 году предприятие добыло 18,41 млн тонн такого угля, что составляет 65% от общей добычи в стране.

И именно благодаря запасам угля газовой группы в регионе, через Павлоград сейчас легализируется значительная часть такого топлива, которое поступает контрабандой из неподконтрольных территорий. При этом никто иной как группа Иванющенко-Вершины обеспечивает бесперебойную работу критически важной для экономики страны схемы, беря на себя негатив сотрудничества с террористами.

Еще со времен Януковича весь Донбасс окутан политическими, бизнесовыми и криминальными сетями одиозного авторитета. И эти сети сейчас работают на Порошенко за скромную в принципе цену – безопасность Иванющенко и его бизнесов.

Более того, благодаря такой покладистости, за три года, прошедшие с момента Майдана, Иванющенко стал для Банковой незаменимым человеком. Даже критически важным. Ведь во многом с его помощью и его деньгами новому режиму удается держать под контролем ту часть Донбасса, которую не контролируют боевики ДНР.

При этом Иванющенко «рулит» мятежным регионом не только в ранге персоны «нон-грата» в ЕС, но и находясь при этом в России. Такой себе герой новой Украины, засланный в тыл врага. И есть даже что-то глубоко несправедливое в том, что он до сих пор остается без государственных наград.

Юрий Левша, Национальное бюро расследований Украины

Агент Кремля #Аваков обозвал Соединённые Штаты «пиндостаном»

torgivl-rus3-500x339

 

Глава министерства внутренних дел (МВД) Арсен Аваков назвал Соединённые Штаты Америки (США) «Пиндостаном», критикуя план депутата от Радикальной партии Андрея Артеменко, предусматривающий аренду Крыма Российской Федерацией (РФ). Об этом в понедельник, 20 февраля 2017 года, написал у себя в Facebook, сообщает sprotiv.org.

ЦИТАТА

Арсен Аваков:
«Депутат Артеменко, предлагающий отдать Крым в аренду России — безответственный маргинал. Прав Ляшко — этого представителя Левочкина надо отправлять из парламента Украины — в аренду … например — политическим пионерам пиндостана».

Как известно, «пиндос» – несловарное выражение в русском языке, используемое для язвительного обозначения граждан США. Соответственно, «Пиндостан» — инвективное обозначение Соединённых Штатов.

Ранее газета The New York Times сообщила о том, что народный депутат из фракции Радикальной партии Ляшко Андрей Артеменко передал бывшему советнику президента Дональда Трампа Майклу Флинну план нормализации отношений между Украиной и Россией для отмены санкций. План предусматривал вывод российских войск из Донбасса и референдум о передаче Крыма в аренду Российской Федерации (РФ) на 50 или 100 лет. Артеменко заявил, что получил одобрение этого плана со стороны помощников Президента России Владимира Путина.

В 2014 году агент Кремля Аваков не отдал приказ подразделениям МВД по защите Крыма во время операции российских спецслужб по оккупации полуострова.

Прокурора из Днепра обвиняют в интимной связи с 15-летним мальчиком. Видео. 18+

pedofili1

 

В сети разгорелся скандал: появилось видео, на котором мужчина совершает неправомерные действия сексуального характера с 15-летним мальчиком.

Об этом сообщает Национальное бюро расследований Украины со ссылкой на YouTubе-канал блогера Vitalino.

По словам автора ролика, на видео — транспортный прокурор Днепропетровской области Рыжих Андрей Анатольевич. Блогер рассказал, что зафиксировать неправомерные действия мужчины удалось активистам, которые ведут борьбу против педофилии.

Начиная с 4-й минуты на видео зафиксирован сам акт интимной связи злоумышленника с мальчиком.

В пресс-службе ГУНП в Днепропетровской области рассказали, что заявлений по данному факту к ним не поступало. На основании видео блогера, ведомости по этому факту внесут в Единый реестр досудебных расследований. Однако для того, чтобы наказать виновного, необходимо установить личность мальчика.

В пресс-службе Днепропетровской областной прокуратуры сообщили, что Андрей Рыжих уволился из органов по собственному желанию в январе этого года (видимо задним числом уволили).

По факту развращения несовершеннолетнего прокуратура внесла ведомости в ЕРДР по статье 156 УК Украины. Дело передадут Национальной полиции.

Обстоятельства происшествия и возможность причастности к инциденту бывшего сотрудника прокуратуры будут устанавливать правоохранительные органы.

Кумівство у Вищому адмінсуді. Розслідування. Прізвища

sudoustryi1 (1)

 

Лише у 13 з 48 декларацій суддів ВАСУ не було пов’язаних родичів.

Топ-судді України оприлюднили декларації родинних зв’язків на сайті Вищої кваліфкомісії суддів України. Чверть поставили прочерки, а решта 35 суддів мають рідню у споріднених сферах (суди, прокуратури, правоохоронні органи, адвокатура, нотаріат, депутати), або взагалі працюють у тому ж суді.

Наприклад,  дружина брата чоловіка Блажівської, син і зять Голубєвої, донька і син Горбатюка є помічниками суддів ВАСУ, син Загороднього, дружина Голяшкіна, пасинок Черпака – секретарі засідання, племінник і племінниця дружини Кобилянського, дружина Сороки працюють у секретаріаті ВАСУ.

Найбільші династії мають судді:
Михайло Смокович (дев’ятеро осіб у Генпрокуратурі, судах та місцевих радах).
Микола Кобилянський (семеро родичів у судах, прокуратурі, ДАІ),
Наталія Блажівська (шестеро родичів у судах, Генпрокуратурі, адвокатурі та і «ІСД» Тарути).

Суддя ВСУ    Родичі, які у 2011—2015 роках займали посади визначені п.2 ч.2 ст.61 закону «Про судоустрій і статус суддів».

Блажівська Наталія Євгенівна    Чоловік Ткаченко Сергій Валерійович з 2011 директор правового департаменту консорціуму «Індустріальна група», з 2012 року – корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» Сергія Тарути.
Батько Блажівський Євген Миколайович у 2011—2012 рока був заступником Генпрокурора.
Сестра Блажівська Оксана Євгенівна з 2011 року суддя Госпсуду Києва.
Двоюрідний брат Блажівський Юрій Осипович у 2012—2013 роках був начальником управління у Дрогобицькій ОДПІ ГУ Мінсдоху Львівської області.
Брат чоловіка Ткаченко Костянтин Валерійович з 2011 року адвокат ТОВ «Юридична компанія «Статус».
Дружина брата чоловіка Ткаченко (Чух) Олена Юріївна у 2012—2013 була помічником судді Окружного адмінсуду Києва, у 2013—2014 – спеціаліст Вищого госпсуду, з 2014 року – помічник судді Вищого адмінсуду.

Борисенко Ірина Вікторівна    Мачуха Ступак Віра Павлівна була адвокатом «Подольської юридичної консультації»

Бухтіярова Ірина Олександрівна    Син Бухтіяров Олександр Сергійович до 2015 року був помічником судді Апеляційного госпсуду Києва.
Двоюрідний брат Половінкін Борис Олександрович до 2015 року був суддею Апеляційного суду Донецької області.

Бившева Людмила Іванівна    Чоловік Бившев Сергій Вікторович адвокат і директор ТОВ «Юніком юрсервіс»

Веденяпін Олександр Андрійович    –

Вербицька Олеся Володимирівна    –

Весельська Тетяна Федорівна    –

Винокуров Костянтин Сергійович    Батько Винокуров Сергій Маркіянович у 2010—2013 роках був суддею Конституційного суду. Потім рік був членом Вищої ради юстиції.

Загородній Анатолій Федорович    Син Загородній Андрій Анатолійович з 2013 року секретар судового засідання Вищого адмінсуду.

Заїка Микола Миколайович    –

Донець Олександр Євгенович    Дружина Переясловська Юлія Анатоліївна у 2013 році була помічником голови Вищої Ради юстиції, відтоді провідний спеціаліст секретаріату ВРЮ.

Єрьомін Анатолій Васильович    Дочка Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до 2015 року була помічником судді Київського районного суду Одеси.

Голяшкін Олег Володимирович    Дружина Голяшкіна Олена Анатоліївна у 2015 році була секретарем судового засідання Вищого адмінсуду.

Головчук Світлана Володимирівна    –

Голубєва Галина Кирилівна    Чоловік Голубєв Геннадій Вікторович з 1999 року адвокат ТОВ «Імідж сервіс» (Вінниця).
Син Голубєв Віктор Геннадійович з 2013 року помічник судді Вищого адмінсуду. До того був у спеціалістом у Київському апеляційному адмінсуді.
Зять Кобан Віктор Ігорович з 2012 року помічник судді Вищого адмінсуду. До того був помічником у Київському апеляційному адмінсуді.
Племінниця чоловіка Поліщук Ірина Миколаївна з 2009 року суддя Вінницького окружного адмінсуду.
Племінниця чоловіка Поліщук Тетяна Миколаївна з 2008 року була помічником судді Вінницького окружного адмінсуду.

Гончар Любов Ярославівна    Донька Швець Анастасія Юріївна у 2014 році була державним нотаріусом, з 2015 року – приватний нотаріус у Києві.
Сестра Бойко Оксана Ярославівна у 2009—2013 роках була суддею Чернігівського окружного адмінсуду. Відтоді суддя Одеського окружного адмінсуду.

Горбатюк Сергій Андрійович    Племінник Салюк Петро Іванович з 2009 року був суддею Хмельницького окружного адмінсуду.
Дочка Посунько Юлія Сергіївна з 2013 року помічник судді Вищого адмінсуду.
Син Горбатюк Віталій Сергійович з 2013 року старший консультант Вищого адмінсуду.

Іваненко Яна Леонідівна    –

Калашнікова Олена Володимирівна    Сестра Мягка (Мозгирьова) Тетяна Іванівна до 2014 року була головним спеціалістом відділу кадрів Конституційного суду.

Кобилянський Микола Генріхович    Син Кобилянський Костянтин Миколайович у 2010 році був помічником судді Київського апеляційного адмінсуду, у 2011—2012 роках помічник судді Вищого адмінсуду. У 2012 році став суддею Господарського суду Дніпропетровської області. З 2012 року суддя Окружного адмінсуду Києва.
Син Кобилянський Олександр Миколайович у 2013 році був прокурором прокуратури Шевченківського району Києва, у 2013—2015 роках прокурор прокуратури Подольського району Києва. З 2015 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури №7.
Невістка Клочкова Наталія Вікторівна з 2010 року суддя Окружного адмінсуду Києва.
Брат дружини Безпалюк Олександр Леонідович у 2011 році був прокурором Генпрокуратури, з 2013 року прокурор прокуратури Вінниці.
Племінник дружини Метельський Віктор Валентинович з 2011 інспектор ДАІ Житомирського району.
Племінниця дружини Щавінська Світлана Валентинівна у 2009—2011 роках була помічником судді Госпсуду Житомирської області. З 2011 року секретар судового засідання та спеціаліст Вищого адмінсуду.
Племінник дружини Сліпченко Андрій Григорович у 2013—2015 роках був зам начальника відділу інформтехнологій Вищого адмінсуду. З вересня 2014 по лютий 2016 приймав участь у АТО (Донецька область).

Кравцов Олег Вікторович    Племінник Кравцов Віктор Ігорович з 2015 року заступник керівника прокуратури №1 Харківської області. Брат дружини Асташкін Євген Олександрович з 2012 року прокурор прокуратури Києва.
Маринчак Нінель Євгенівна    –
Маслій Володимир Іванович    Син Маслій Ігор Володимирович з 2011 року суддя Господарського суду Вінницької області.

Масло Інна Валентинівна    –

Мойсюк Микола Іванович    –

Мороз Лариса Леонтіївна    –

Мороз Валентин Федорович    Дружина Руденко Валентина Анатоліївна у 2009—2012 роках була суддею Дніпропетровського апеляційного адмінсуду. З 2012 року суддя Київського апеляційного госпсуду.
Нечитайло Олександр Миколайович    Колишня дружина Нечитайло Інна Вацлавівна з 2007 року приватний нотаріус.
Олексієнко Микола Миколайович    Донька Олексієнко Яна Миколаївна з 2014 року спеціаліст Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Олендер Ігор Ярославович    Двоюрідний брат Мельник Олександр Іванович з 2006 року міліціонер-водій батальйону судової міліції «Грифон» УМВС Хмельницької області.
Невістка дружини Солодка Олена Маркіянівна з 2012 науковий співробітник Національної академії СБУ.

Острови Сергій Ернестович    –

Пасічник Світлана Сергіївна    –

Приходько Ірина Віталіївна Сестра Карпушова Олена Віталіївна з 2010 року суддя Донецького апеляційного адмінсуду, з 2014 року суддя Київського апеляційного адмінсуду.
Племінниця Карпушова Катерина Геннадіївна до 2015 року була помічником судді Донецького апеляційного адмінсуду, відтоді працює в апараті Київського апеляційного адмінсуду.
Дочка Войкова Владлена Валеріївна у 2010—2012 працювала в апараті Калініського райсуду Донецька, відтоді помічник судді Госпсуду Донецької області.

Рецебуринський Юрій Йосипович    Дочка Рецебуринська Вероніка Юріївна з 2014 року помічник судді Господарського суду Києва.

Штульман Ігор Володимирович    Син Штульман Володимир Ігорович з 2012 року помічник судді Подольського райсуду Києва.

Швед Едуард Юрійович    Дружина Швед Олена Іванівна з 2013 року працює начальником відділу в Департаменті здоров’я КМДА.
Нерідний син Швед Владислав Сергійович з 2013 року є секретарем судового засідання в Окружному адмінсуді Києва.

Швець Віктор Володимирович    –

Шипуліна Тетяна Михайлівна    Дочка Бак Віра Ігорівна з 2008 року адвокат, само зайнята особа.
Мати Шипуліна Поліна Василівна до смерті у 2015 році була адвокатом Чернігівської колегії адвокатів.

Смокович Михайло Іванович
Замголови ВАСУ
Дружина Смокович Юлія Петрівна з 2008 року старший прокурор Генпрокуратури, а тепер  ще й начальник відділу.
Сестра Смокович Віра Іванівна з 2007 року помічник судді, а з 2012 року суддя Волинського окружного адмінсуду.
Племінник Смокович Михайло Васильович у 2009—2016 роках був помічником судді Харківського апеляційного адмінсуду, нині суддя Оріхівського райсуду Запорізької області.
Двоюрідний брат Клубук Василь Олександрович у 2010—2015 роках був депутатом Любешівської райради Волинської області від ПР, вчитель.
Двоюрідний брат Смокович Валерій Семенович у тих же роках був депутатом Великокурінської сільради Любешівського району від Народної партії, підприємець.
Двоюрідний брат Хомич Микола Григорович з 2010 року депутат Любешівського-Волянської сільради, безпартійний пенсіонер.
Двоюрідна сестра Бартошик (Хомич) Світлана Григорівна у 2010—2015 роках була депутатом Седлищенської сільради Любешівського району від «Сильної України», замдиректора школи.
Двоюрідний брат дружини Гапончук Віктор Васильович з 2010 року суддя Апеляційного суду Волинської області.
Двоюрідний брат дружини Квач Андрій Степанович у 2010—2015 роках був депутатом Ківецівської райради Волинської області (БЮТ), директор школи.

Сорока Микола Олексійович    Дружина Сорока Віолетта Миколаївна з 2016 року працює в спеціалістом Вищого адмінсуду.

Стародуб Олександр Павлович    Племінниця Горбань Мар’яна Юріївна з 2013 року помічник судді Госпсуду Львівської області.
Двоюрідний брат Пасічнюк Руслан Вікторович у 2011—2014 роках працював у експертно-криміналістичному центрі при УМВС на Львівській залізниці.
Двоюрідний брат дружини з 2002 року старший дільничний інспектор Личаківського райвідділу ГУНП у Львівській області.

Степанко Олександр Іванович    Брат дружини Ященко Олег Іванович у 2010—2015 роках був депутатом Варвинської райради Чернігівської області від БПП, підприємець.
Сестра дружини Джеренова Тетяна Іванівна у 2010—2015 роках була депутатом Варвинської сільради, безпартійна.

Стрілець Тетяна Геннадіївна    Сестра Лук’янець Ірина Геннадіївна до 2016 року була адвокатом у Полтавській області.
Племінниця Цирфа Тетяна Володимирівна з 2013 року прокурор прокуратури Полтавської області.

Цвіркун Юрій Іванович    Двоюрідний брат Ткаченко Юрій Миколайович є тюремником – начальник Бобринецького РВ КВІ УДПтС в Кіровоградській області.
Двоюрідний брат Костенко Олександр Володимирович у 2010—2013 роках був співробітником УСБУ в Одеській області, потім в Івано-Франківському УСБУ і нині в ГУСБУ Києва та Київської області.
Двоюрідна сестра Усата Оксана Віталіївна з 2015 року депутат Бобринецької міськради від Радикальної партії Ляшка, пенсіонер, Голова ГО Червоного Хреста України.

Черпак Юрій Кононович    Пасинок Іванов Денис Олександрович у 2015 році був секретарем судового засідання Вищого адмінсуду.

Черпіцька Людмила Тимофіївна    Чоловік Черпіцький Олег Зенович був до 2012 року нардепом.

Юрченко Валентина Петрівна    –

Юрій Ніколов,  «Наші гроші», Національне бюро розслідувань України

#Порошенко бьет по свободе слова. Расследование

poroshenko-chort1-500x346

 

Несмотря на выходные дни, эта новость распространилась со скоростью лесного пожара. При этом были существенно сгущены краски. Например, на одном из интернет-сайтов было написано буквально следующее: «Порошенко поручил Кабинету Министров подготовить законопроект, позволяющий блокировать доступ к любому сайту, любому телеканалу и любым печатным СМИ на территории Украины».

Внимательное чтение указа приводит к выводу, что это не совсем так и норматив направлен, прежде всего и главным образом, на укрепление кибербезопасности и защиту от хакерских атак критически важных информационных систем, например, систем управления воздушным движением или атомных станций. На первый взгляд, средств массовой информации это не касается, как следует из названия документа. Тем более это не касается печатных СМИ и телевидения.

Но некоторые положения этого опуса выписаны так, что их можно с успехом использовать для наезда на неугодные СМИ и для зажима свободы слова, прежде всего в отношении интернет-изданий. Если учесть, что все современные медиа, включая печатные СМИ и телевидение, в той или иной мере связаны с Интернетом, удар по свободе слова и неугодным СМИ может оказаться сильным.

Ситуация усугубляется двумя секретными пунктами, не подлежащими публикации. Это крайне подозрительное обстоятельство. В этих пунктах может содержаться все что угодно, вплоть до «наезда» на СМИ и передела медиарынка.

Время тоже выбрано подозрительно «удачно»:  масштабная критика в адрес Порошенко, его возрастающая неустойчивость, политическая и социальная нестабильность в стране вообще.

Складывается впечатление, что, прикрываясь важнейшей проблемой обеспечения кибернетической безопасности в условиях войны, власть намеревается получить средство для затыкания ртов несогласным.

Порошенко подписал указ № 32/2017 от 13 февраля 2017 года о введении в действие решения СНБО «Об угрозах кибербезопасности государства и неотложных мерах по их нейтрализации» от 29 декабря 2016 года.

Нормативом предписывается безотлагательно подготовить и установить на законодательном уровне требования по киберзащите объектов критической информационной инфраструктуры. Речь также идет об определении прав и обязанностей основных субъектов обеспечения кибербезопасности, собственников (распорядителей) объектов критической информационной инфраструктуры, механизма взаимодействия между ними во время выявления, предупреждения, предотвращения кибератак и киберинцидентов, устранения их последствий, о введении ответственности за нарушение требований киберзащиты соответствующих объектов. Указ предписывает Кабинету Министров в установленном порядке внести на рассмотрение Верховной Рады соответствующий законопроект.

В документе содержится весьма любопытное и одновременно шокирующее требование. Речь идет об обеспечении выполнения в месячный срок задания, предусмотренного Постановлением Кабмина от 23 августа 2016 года № 563 «Об утверждении Порядка формирования перечня информационно-телекоммуникационных систем объектов критической инфраструктуры государства». Предписывается также привлечь к ответственности лиц, которые не обеспечили выполнение этого задания в установленный постановлением срок.

Попробуем перевести сию норму с канцелярита на понятный для рядового гражданина язык. В стране уже три года идет хоть и необъявленная, но война. Государство-агрессор применяет против Украины не только танки, артиллерию, системы залпового огня и прочие стреляющие устройства, но и средства кибернетической войны. Эти средства используются против информационно-телекоммуникационных систем, применяемых в авиации, включая управление воздушным движением, в энергетике, включая атомные станции, на железнодорожном транспорте, в государственных реестрах и так далее.

В то же время, как следует даже из самого названия упомянутого выше Постановления Кабмина № 563, по состоянию на конец августа 2016 года отсутствовал полный перечень тех информационно-телекоммуникационных систем объектов критической инфраструктуры государства, которые надлежит защищать вообще, тем более в условиях войны. Насколько можно понять из текста нынешнего указа Порошенко, с тех пор дело не слишком сдвинулось с места и такого перечня по-прежнему нет. Атас!

Кстати, решение СНБО «Об угрозах кибербезопасности государства и неотложных мерах по их нейтрализации» от 29 декабря 2016 года, которое введено в действие указом Порошенко, было принято после того, как в декабре 2016 года имело место вмешательство предположительно российских хакеров в работу информационной системы международного аэропорта Борисполь. Очевидно, что такое вмешательство могло привести к непоправимым последствиям. С тех пор прошло два месяца — и ничего!

Кроме того, решением СНБО, введенным в действие указом, предусматривается целый ряд мер.

В частности, речь идет об отказе от использования в информационно-телекоммуникационных системах объектов критической инфраструктуры и в государственных органах вообще программных продуктов, разработанных в государстве-агрессоре, то есть в России. В целом это вполне разумно. Нельзя же на самом деле на четвертом году фактической войны с Москвой пользоваться антивирусником Касперского в критически важных для государства информационных системах.

Правда, уже звучат призывы запретить обывателям пользоваться «Одноклассниками» и «В контакте». Но подобные идеи «задвигает» небезызвестный Шкиряк, и этим, как говорится, все сказано.

Национальному банку предписывается разработать и внедрить меры, направленные на полный отказ от использования платежных систем государства-агрессора. На первый взгляд, это правильно и очень патриотично. Но есть одно важное обстоятельство в виде наших заробитчан, количество которых в России исчисляется в миллионах. Правда, хотя бы приблизительное число наших трудовых мигрантов в России доподлинно неизвестно, поскольку власти на это глубоко наплевать. Можно по-разному относиться к тому, что наши трудовые мигранты работают в России. Но главной причиной является отсутствие работы в Украине. Надо отдать должное стране-агрессору, она к нашим заробитчанам относится иногда более уважительно, чем родное государство. Например, российские банки даже ввели специальные платежные системы, удобные для пользования заробитчанами и членами их семей. Через эти платежные системы трудовые мигранты осуществляют значительную часть денежных переводов в Украину. Если этот канал перекрыть, то вместо легального перевода денег расцветет криминал вокруг перевозки наличных денег через границу. Но наша власть, повторим, не интересуется судьбой своих граждан, дающих, к тому же, значительные валютные поступления в экономику страны.

Предлагается пойти дальше и приступить к разработке и внедрению программного обеспечения отечественного производства. Речь идет об операционной системе, антивирусных программах, программах бухгалтерского учета и документооборота и так далее. Также предписывается создание единого основного и резервного защищенных центров хранения информации государственных электронных информационных ресурсов. Планируется унифицировать информационно-коммуникационные средства для потребностей органов государственной власти и интеграции государственных информационных ресурсов.

Намечается в течение года создать и развернуть национальную телекоммуникационную сеть, а также подключение к ней информационно-коммуникационных систем органов государственной власти, других государственных органов, учреждений и организаций.

Указанные меры и задачи будут включены в Национальную программу информатизации на 2018—2020 годы, которую вскоре планируется вынести на рассмотрение Совета нацбезопасности и обороны.

В этом месте необходимо сделать некоторые комментарии. Как сказано выше, несмотря на актуальность проблемы кибербезопасности, особенно в условиях войны, ее решение фактически стоит на месте, поскольку даже с перечнем критически важных информационных систем чиновники никак не могут определиться до сих пор. В этом смысле гротескно смотрится старинная чиновничья забава, состоящая в написании, рассмотрении и утверждении очередной программы, призванной «расширить», «углубить», «усилить» и так далее. Пока идут эти кабинетные игры, агрессор, повторим, вмешивается в систему управления воздушного движения, а завтра с таким же успехом может влезть в управление энергосистемой или атомной станцией.

К тому же все эти «программы» отвлекают внимание общественности от олигархического сговора, нанесшего вред, в том числе, национальной безопасности. Напомним, как недавно разгорелся, но затем утих скандал вокруг «Укртелекома», который в 2012—2013 годах через австрийскую фирму-«прокладку» прибрал к рукам Ахметов. Не будем вдаваться в вопрос о том, «на фига козе баян», то есть зачем Ахметову, в дополнение к металлургии, тепловой энергетике, горнодобывающей и угольной промышленности, футбольному клубу и прочим газетам, заводам и пароходам, понадобился еще и раздолбанный «Укртелеком» с его древними телефонными проводными линиями и отвратным Интернетом, которые неуклонно теряют клиентов и требуют огромных средств на модернизацию. Очевидно, это тот самый случай, когда «жадность фрайера сгубила».

Над этим можно было бы посмеяться, если бы не то важнейшее обстоятельство, что государственная спецсвязь проходит именно по каналам «Укртелекома». В этом смысле приватизация «Укртелекома» была самым настоящим государственным преступлением! Ведь в руках «частной лавочки», хозяином которой является весьма неоднозначный с точки зрения сепаратизма на Донбассе олигарх, оказалась государственная спецсвязь!

Правда, в инвестиционных условиях при «прихватизации» предполагалось, что новый «эффективный собственник» за свой счет создаст и передаст государству современную систему спецсвязи. «Эффективность» собственника пока что выражается только в постоянном повышении тарифов на проводную связь и радиовещание, качество которых от этого особо не улучшается, зато клиентская база неуклонно сокращается, что ведет к дальнейшему повышению цен. Что же касается инвестобязательств, то наши олигархи никогда не были такими «лохами», чтобы их выполнять. В результате обещанную новую систему спецсвязи государство так и не получило, о чем недавно разгорелся скандал. Скандал со временем утих, но данных о том, что государство получило, наконец, обещанную спецсвязь, не поступало. Возможно, это держится в строгой тайне, но почему-то думается, что государство так ничего не получило. Кто сейчас прослушивает спецсвязь, можно только гадать, особенно если учесть, что Украина просто-таки завалена московской агентурой. Итак, скандал утих, зато появилась информации о том, что структуры, близкие к Порошенко, получают ощутимые дивиденды от прибылей ахметовской ДТЭК. Как говорится, комментарии излишни…

Указанные меры можно было бы считать такими, которые направлены на укрепление кибербезопасности страны, конечно, с учетом целого ряда указанных выше и неуказанных оговорок.

Что же тогда так всполошило медиа-общественность в этом нормативе?

Документ содержит ряд завуалированных положений, которые могут быть использованы для зажима свободы слова, выявления и давления на несогласных.

В решении СНБО, введенном в действие указом Порошенко, говорится также о предоставлении правоохранительным органам полномочий относительно внесения обязательных для выполнения предписаний в отношении собственников компьютерных данных, операторов, провайдеров телекоммуникаций, других юридических и физических лиц о немедленном фиксировании данных, необходимых для раскрытия преступления, на срок до 90 дней с возможностью продления этого срока до 3 лет.

Планируется также установить требования относительно предоставления операторам и провайдерам телекоммуникаций по требованию правоохранителей информации, необходимой для идентификации услуг и маршрута, которым была передана информация. Кроме того, предлагается ввести механизм использования в уголовном процессе доказательств в электронной форме, собранных в процессе осуществления оперативно-розыскной деятельности.

Таким образом, поставщика и маршрут поставки услуг провайдеры обязаны будут раскрывать по таким себе «требованиям» правоохранительных органов, например, СБУ. Для этого не нужно даже решение суда, хотя подобное получение информации сравнимо с обыском, для которого решение суда требуется.

Иными словами, любого пользователя, написавшего на каком-нибудь интернет-сайте, например, комментарий, в котором высказываются резкие суждения в адрес Порошенко и его Липецкой фабрики, может быть идентифицирован, а электронная информация об этом может фигурировать в судебном процессе. О том, какие у нас суды, лишний раз напоминать не следует.

Но своего рода «вишенкой на тортике», несомненно, является норма о блокировании (ограничении) по решению суда операторами и провайдерами телекоммуникаций определенного (идентифицированного) ресурса или информационного сервиса. Обращаем внимание на тот факт, что речь идет об информационном сервисе в общем виде, под каковое определение подпадает, например, любое интернет-издание общественно-политической направленности, критикующее власть. Правда, норматив ссылается на необходимость решения суда, но, повторим, отечественная судебная система не дает сколько-нибудь достаточных поводов для оптимизма.

Напоследок еще раз повторим следующее. Прикрываясь, несомненно, важным вопросом обеспечения безопасной работы критически важных для государства, особенно в военный период, информационно-телекоммуникационных систем, власть намеревается протащить нормы, направленные на зажим свободы слова, подавление инакомыслящих и неугодных. По сути, речь идет о наступлении «демократической» власти на демократические права граждан. Нечто подобное, только в более явном виде, пыталась проделать предыдущая власть Януковича, принимая так называемые диктаторские законы, которые взорвали ситуацию и привели к кровопролитию.

Пока трудно оценить, насколько реальным является прохождение указанных норм по зажиму свободы слова через парламент. Но если учесть, что, несмотря на фактическое отсутствие коалиции, многие нужные власти решения протаскиваются коррупционным путем, то ожидать можно всего.

Александр Карпец, интернет-издание «Фраза», Национальное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: