Архив рубрики: ‘Національна безпека’

Концерн NICMAS екснардепа Григорія Дашутіна був постачальником ВПК росії навіть після 24 лютого 2022 року. Відео

Державне бюро розслідувань заблокувало роботу українського концерну, який продовжив забезпечувати російський військово-промисловий комплекс навіть після вторгнення, рештовано майно на 1 мільярд гривень, повідомляє sprotiv.org.

«Працівники ДБР викрили та блокували міжнародний канал постачання комплектуючих для ВПК та об’єктів критичної інфраструктури Росії.

Бюро також унеможливило участь зрадників-колаборантів, колишніх представників однієї з проросійських партій, у тендерних процедурах силових відомств агресора. Це — одна з наймасштабніших реалізацій ДБР у низці багатьох інших успішних операцій за цим напрямком», — розповіли у пресслужбі ДБР.

За даними джерела УП в правоохоронних органах йдеться про народного депутата 3-го і 4-го скликання Григорія Дашутіна і його концерн NICMAS.

Правоохоронці встановили, що промислово-інноваційна група компаній родини колишнього нардепа з 2014 року забезпечувала держпідприємства РФ високоефективним та енергозберігаючим обладнанням, необхідним для сталого функціонування нафтогазовидобувних, гірничих, металургійних, хімічних, вугільних, транспортних підприємств.

Серед них були структури оборонно-промислового комплексу країни-агресора.

Концерн займав друге місце у поставках продукції для російських компаній, експортуючи 95% виробленої в Україні продукції.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації, власники продовжили співпрацю з агресором, налагодивши постачання через підконтрольні іноземні та російські фірми-прокладки. Саме ці компанії відправляли «замовлення» українському виробнику нібито для потреб третьої  сторони з країни-посередника.

З 24 лютого 2022 року за цією схемою до РФ поставлено комплектуючих щонайменше на 190 млн грн, зазначають у ДБР.

Після одержання стратегічної продукції, «посередники» переправляли її до росії.

У ДБР звітують, що зупинено постачання російським виробникам:

— зброї та боєприпасів (АТ “БПТ «Сибприбормаш», рф, Алтайський край, м. Бійськ),

— вертольотів, літаків та інших літальних апаратів (АТ «Смоленський авіаційний завод», рф, м. Смоленск),

— космічних апаратів (АТ «Міаський машибудівний завод», рф, Челябинська обл., м. Міас)

— підприємств критичної інфраструктури російської федерації (АТ «Федеральна пасажирська компанія», м. Москва; ФБУ «Адміністрація Волго-Балт», м. Санкт-Петербург; ПАТ «Сахаліненерго», м. Южно-Сахалінськ, АТ «Кузбассенерго» та інш.).

У ході проведення слідчих дій на виробництві та в офісах концерну, ДБР вилучило чорнову бухгалтерію, паспорти, печатки та штампи, інші матеріали, що підтверджують протиправну діяльність.

Серед іншого — в одного з керівників заводу та його дружини знайшли паспорти громадян РФ.

Було вилучене листування фігурантів у «месенджерах», з виправданням російської агресії на кшталт «бедные русские, их довели и вынудили», «Украину до конца 2023 заберет РФ» тощо.

Також ДБР наклало арешти на майно концерну, у тому числі на два заводи в Сумах та Полтаві, ТРЦ в Сумах, низку квартир у Києві, елітні авто. Загальна вартість вже знайденого становить понад один мільярд гривень.

Також ініційовано арешт корпоративних прав та коштів на рахунках.

Крім того, ДБР перевіряє зв’язки бенефіціарів концерну з високопосадовцями вищих ешелонів влади України, які забезпечували відшкодування ПДВ зловмисникам.

Проводяться заходи з виявлення необґрунтованих активів у держслужбовців

Готуються підозри за ст. 111-1 (колабораційна діяльність) КК України.

Процесуальне керівництво здійснює Офіс генерального прокурора.

Коронавирус по-харьковски: медиков отправили на коронавирусный фронт без оружия и защиты, без оплаты и гарантий

Корона вирус по Харьковски или Вирус не пройдет любым способом.
Наше государство уникально — мы до сих пор живем по принципу Советского Союза — бабы нарожают и Авось. Эти принципы шикарно отражаются в борьбе с вирусом. В самом начале”эпидемии” было четко понятно, что бороться надо за персонал больниц, которые будут принимать больных в условиях карантина, тк больницы и персонал станут хорошим источником заражения , если их не защитить и грамотно не организовать логистику больного — любого больного, в условиях эпидемии каждый является потенциально инфецированным.
1. Персонал живет или в больнице или в отдельно вынесенном помещении
2.Орагнизовано питание персонала, который изолируется, чтобы не нести инфекцию домой и в транспорте
3.Защита персонала на всех уровнях — от приемного отделения до реанимации
4. Доплаты и страхование жизни
5.Тестирование всех больных, поступающих в больницу
Что в итоге. На данный момент закрыты на карантин два высокоспециализированных стационара 25 и 27 больницы, 25 ая по приказу принимала пациентов с инфакртами и КОВИД — причина — массовая вспышка вируса среди больных и персонала — причина — описана выше — нет защиты, нет тестирования, ковид и нековид лежат вместе. Решать есть ли Ковид у больного ложится не Областную инфекционную больницу ,которая имеет минимальный набор диагностических возможностей — НЕТ КТ (как и в 25 и 27 — а это стандарт диагностики КОВИД) ну и много другого, тк всем было откровенно по… на оснащение больниц. Больной с температурой и одышкой в Инфекционке получает перечень исследований — три теста на ковид и рентген ОГК, после чего сбрасывается в другие стационары.
20 апреля ГКБ 8 мы принимаем больных из инфекционки с диагнозом негоспитальная НЕКОВИД пневмония в общие палаты. Через два дня даигностики у двух массивные ТЭЛА (одна на лизис, вторая без), остальные ведутся как пневмонии. 28 у одной из них прогрессирующая одышка — на КТ — вирусная пневмония с характерным матовым стеклом и 29 числа в 9 утра больную утром завозят в реанимацию с криком дыхательная недостаточность — смена в костюмах, перевод на ИВЛ, терапия и тд. Двух других переводят срочно в инфекционку. У лечащего врача кашель и температура, делают КТ — вирусная пневмония, анализ на КОВИД положительный — совпадение???????? Больные 9 дней ходили по стационару, контактировали с персоналом и тд, буфет ,КТ, ренгтен, УЗИ.
Все происходит на моей смене, персонал смены 29 и 30 числа оставляем в больнице в палатах — тк все понимаем , что у больной. 30 вечер — звонок — начмед — 25 и 27 на карантине, мы принимаем КОВИД и не ковид), в понедльник вам перебросят оборудование с других больниц)))) НА вопрос, а чем работать — костюмов нет, масок нет, антисептик 30 купили за свои деньги — ответ держитесь ну и вам же волонтеры дали. Стационар больницы так и продолжает работать в обычных масках ,которые дал город — обычные флизелиновые.
Персонал остается в стационаре, еда за свой счет, родня спрашивает ради чего — 3900 гривен зарпалты????? 1 ого делаем КТ больной — процент поражения легких за два дня увеличивается в три раза. 29 взяли анализ на КОВИД — пришел 1ого, начмед радостно говорит — это не коивд, расходитесь домой — все гуд (у лечащего врача этих больных КОВИ В субботу приезжает инфекционист — смотрит КТ первое и второе — говорит ковид, но тесты официально отрицательны — забрать не могу. На вопрос — а такое бывает — ответ — да, у нас большие вопросы к лаборатории и такое видим часто. Забирает пульмонология.
Нас часто сравнивают с военными, которые защищают родину. Так вот — нас отправили защищать без оружия и защиты, без оплаты (спасибо, что не за свой счет) и гарантий. Персонал, который жил не с зарплат, а с огородов, домашнего хозяйства, подработок — сидит в больнице, тк нести инфекцию домой страшно, почти все из-за нищенской зарплаты живут с родителями и тд, и вероятность принести домой высока — поступающих никто не тестирует и это ургент и в час порой заезжает по 4 скорых.
И да, закрывать нас не могут — т.к больше просто некому будет принимать неотложную кардиологию — прекрансый посыл от руководства.
Я обращаюсь к руководству больницы, горздрава, антиковидовского штаба, который грозился порвать вирус — вспышка вируса в больницах — это на вашей совести. По окончанию эпидемии — вы получите премии, а мы кто останемся грамоты — посмертно, на планерках.
Вы посчитали, что мы всем обеспечены и отрицаете факт существования вируса итд — так вот мы вас ждем, волонтерами в реанимации, берите жен, мужей, родителей — на входе мы вам выдадим маски ,которыми вы обеспечили нас — флизелиновые — по 4.50, и дадим вам возможность поработать — кому утку, кому ведро с тряпкой в больнице ,где каждый больной потенциально инфицирован. За 6 недель эпидемии и карантина для нашего большого ургентного стационар не было выделено ничего — только слова, пусть не пишет и закройте ему рот.
Крайняя благодарность волонтерам, друзьям , коллегам и пациентам, которые в самом начале услышали и обеспечили наше отделение всеми доступными средствами защиты — жи работаем и здоровы, только благодаря вам — тк с самого начала работали в полной защите.
Обращаюсь к коллегам моего стационара — если вы молчите и не требуете, значит вы соглашаетесь — если вы согласились — не стоит потом жаловаться — это ВАШ выбор, не хотите менять систему — будьте рабами.Точка невозврата для персонала нашего отделения пройдена.

Тимофей Ткаченко, фейсбукНаціональне бюро розслідувань України

14.28% — в Україні найбільша в світі смертність від коронавірусу cтаном на вечір 17.03.2020

Станом на вечір 17 березня 2020 року в Україні найбільша смертність від коронавірусу в світі. На 14 офіційних хворих вже 2 померли. Смертність 14.28%!

https://www.pravda.com.ua/news/2020/03/17/7244027/

Для порівняння у Китаї смертність не перевищила 3%.

Отже порохоботський жарт, що реЗЕдент Зеленський — це віслюк апокаліпсису став пророчим.

Така страшна статистика стала можливою через непрофесіоналізм слуг народу, які не змогли оцінити ступінь загрози для національної безпеки коронавірусної пандемії.
Нагадаю, що 13 лютого 2020 року народний депутат від Зеленського Ольга Василевська-Смаглюк назвала коронавірус маркетинговим ходом, щоб продати більше масок.

20 лютого 2020 року нардеп від СН Радуцький заявив, що побоювання заразитися новим коронавірусом в Україні безпідставні.

Після таких заяв продаж масок за кордон від прислуги криворізької шмарклі не забарилася. В умовах нестачі масок всередині країни Україна готова була продати Словаччині партію в 2 млн штук і вимагали оплату готівкою, але в підсумку продала маски в Німеччину, — це каже прем’єр Словаччини… Так хто там бариги та мародери?

Я наслідок, українці досі не можуть вільно та за доступною ціною придбати в аптеках маски, рукавички та окуляри!

Як приклад, 14 березня 2020 року. Novus на вулиці Здолбунівська, 7Г. Медичні маски. Ціна 1200 грн. 00 коп! За 1 пачку:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=3007865872567815&set=a.1030228790331543&type=3&theater

У фейсбуці родичі хворих на двосторонню пневмонію скаржаться, що у лікарнях їх близьким відмовляли у проведені тесту на коронавірус.

 
«Я подивився в очі коронавірусу і побачив там бажання перестати поширюватися», — Зеленський почав спамити щодня відеороліки, у яких закликає повертатися українців на Батьківщину.

56880 доларів США у Китаї на кожного пацієнта. Спитайте у Зеленського скільки «зелена пліснява» виділить на лікування кожного українця?

Вважаю заклик Зеленського терміново усім українцям повертатися в Україну безглуздим та злочинним.
— Україна має можливості краще лікувати чи краще убезпечити людей, ніж інші країни?
— в умовах пандемії усіляке переміщення, в тому числі і між країнами в натовпах інших людей небезпечне саме по собі
— закликати людей повертатися і одночасно закрити купу пропускних пунктів — це сприяння епідемії!

Може влада кремлівських посіпак вирішила стимулювати епідемічний спалах в Україні, з метою розгортання проросійського реваншу на всіх напрямках?

В порядок денний засідання гуманітарного комітету Ради включили додаткове питання – законопроєкт авторства одіозного «слуги народу» Бужанського №2362. Цей проєкт передбачає зміни в закони про мову і про освіту і переносить з 2020 на 2023 рік перехід російськомовних 5-11 класів на навчання українською мовою.

Мінюст через коронавірус пропонує доповнити закон про надзвичайний стан нормами, що дозволяють проводити огляд особистих речей та обшук автомобілів без рішення суду.
Вони що думають, що люди ховатимуть віруси за пазухою? Чи возитимуть ящиками в багажнику?

В умовах заборони урядом будь-яких масових заходів за участі більше 10 осіб, відвідування Ради експертами, пресою і громадськістю, ЗЕвлада планує протягнути рішення вигідні їх московським господарям.
Раду на карантин!
Зеленського у Ростов!

Робіть репост, якщо підтримуєте вимогу оголошення імпічменту зраднику Зеленському.

Слава Україні!

Вадим Гладчук, фейсбук

 

COVID-19 … Italia. Хроніка пандемії

З чого все починалося…
21 лютого:
Пацієнт 1 — активіст, волонтер, спортсмен ЗДОРОВИЙ 38 річний хлопець МАТТІЯ.І тут все почалось:
Повний Карантин тільки для однієї зони в провінції Мілану.Для інших міст Карантин без особливостей.
Закриті всі навчальні заклади та університети.
Всі інші живуть звичайним життям; працюють, зустрічаються з друзями, коментують статистику…
З’являється інформація, що в світі помирають щодня, намного більше людей від звичайної застуди , онкології, ДТП, суїциду…І т.д…… поширюється фраза, що- це все НЕ так серйозно! Переживемо ! Вже був свинячий грип!8 березня:
Майже 10 тис. ПОЗИТИВНИХ, 300 померло, ПРО ОДУЖАННЯ, ЩЕ НІХТО НЕ ГОВОРИТЬ
Пацієнт номер один бореться за життя… його переводять з однієї лікарні до ІНШОЇ… 30 лікарів ламають голову над тим яке лікування призначити … Все марно … МАТТІЯ в штучній комі…Вже закрито всі розважальні заклади, спорт зали, ВІДМІНЕНІ ВСІ концерти, НАВЧАЛЬНІ СЕМІНАРИ, КУРСИ. РЕСТОРАНИ ТА БАРИ ПРАЦЮЮТЬ З 6.00 до 18.00. Між відвідувачами 1 метер дистанції… Всі з цього сміються ! Ніхто не вірить! Ніхто не носить масок та перчаток!8 березня вночі влада Італії оголошує повний карантин по цілій Італії.
Люди ввечері 8 березня починають ВТІКАТИ з Мілану в інші міста. До своїх рідних. ТИМ РОЗНОСЯТЬ COVID-19 ПО іншим містам.9 березня

Що значить повний карантин???? — обмеження пересування з одного регіону в інший, закриття всієї приватної діяльності, магазинчиків, студії, салонів краси, перукарень… всі хто обслуговує та приймає клієнтів, повинні закритися.

З 10 березня моя студія зачинена!

В мене є витрати, є налоги, є оренда, є витрати по заробітній платі працівниці, яка на фіксованій заробітній платі………..
Поки що, — це все мої проблеми! Не думаю що нам підприємцям щось компенсують.

Але гроші це справа наживна… лиж би здоров’я було, стабільність та терпіння.

11 березня Лікарні переповнені… Лікарі обирають кого спасати а кого просто лікувати……….

І тут Італійці розуміють, що все набагато серйозніше… 12 березня всі міста мільйонники зупиняються.

А хтось продовжує прогулянки … В нелюдних місцях… В парках… на березі моря… починається депресія… Всі мають відмовитись від своїх звичок. Сніданок в кафе, зустріч з друзями під час АПЕРАТИВУ… обіди та вечері в ресторанах… ЦЕ ВСЕ ПОЗА ЗАКОНУ!

#iorestoacasa – це гасло з яким почалася самоізоляція. (#язалишусьвдома)

14 березня о 14.30:
Майже 20 000 ПОЗИТИВНИХ, 1450 померлих, зараз щодня вмирають 200 людей! І тільки 1600 випадків одужання за весь цей період боротьби з цим Вірусом — це за офіційними даними.

Виходить нова деректива-заборона прогулянок по парках… всі виліти літаків скасовуються.

І тільки після цих даних італійці задумались… і почали СТАРАТИСЯ ДОТРИМУВАТИСЬ карантину.

Доречі хочу відмітити, що люди похилого віку не дисципліновані. Вони найбільше порушують цей режим. І найбільше не вірять в цю ПАНДЕМІЮ!

Українці! не будьте легковажні ! віднесіться до цієї недуги дуже відповідально.
Від кожного з вас залежить наскільки інтенсивним буде розповсюдження вірусу COVID-19.
Україна не готова до таких випробувань!

P.S. В супермаркетах все є… черги по 2 години щоб зайти в супермаркет. Дистанція 1 метер.
В продажі не має масок та дизинфікуючих…та вітаміну С.

P.S. Багато мені в приват пишуть чому я не приїхала… — не приїхала бо усвідомлюю, що — це небезпечно для моїх рідних та близьких!

P.S. — та запитання чи у мене все добре? — У нас все добре … Ми з чоловіком самоізолювалися … ВСІ ПРАВИЛА КАРАНТИНУ ДОТРИМУЄМОСЯ.

ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ 🙏

 — у Milan, Italy.

 

 

Tetyana Tokay, фейсбукНаціональне бюро розслідувань України

Військовий: Почуваюся м’ясом… Бачу цей красивий літак, який привіз зaгиблиx у авіaкатacтрофі… Ви знаєте, БЛ…, як привозять наших 200-тих з Вiйни?

«Почуваюся м’ясом!»

Постійно себе стримую, щоб не образити своїми думками когось з друзів, знайомих або читачів сторінки. І взагалі намагаюся писати тільки позитивні статті, виставляти тільки приємні світлини, організовувати тільки веселі події. Наш світ і так наповнений несправедливістю, брехнею і жорстокістю. Люди вже соромляться слова «Любов» і ховають очі.
Але зараз я все ж таки напишу те що відчуваю, те як бачу і від чого розривається серце. Можливо ніхто не зрозуміє, а можливо навпаки. Та як би там не було це моя сторінка, це вже невеличка частина мого життя.

 Цей пост не для обговорення. 

Сьогодні пів дня показують по телебаченню як привезли загиблих в авіакатастрофі наших громадян. Так, згоден, будь яка смерть українця це трагедія для держави. Але не треба перетворювати це в «Шоу»! Я розумію, що треба показати світу як уряд поважає і захищає своїх громадян. Але чому тільки цих загиблих? Невже смерть такого ж громадянина України, тільки у військовій формі, немає значення? Невже смерть військового, який стримує raшистськogo агресора і надає можливість всім громадянам України жити в спокої, не гідна пошани?! Невже родина загиблого солдата не удостоїлися хоча б маленької уваги і згадування в ефірі за нього?! Та нехай весь світ чує Нехай весь світ бачить, що ми ПАМ’ЯТАЄМО своїх героїв Нехай весь світ відчує і побачить нашу біль утрати Нехай весь світ заздрить нашій єдності

Бачу в новинах цей красивий літак, який привіз загиблих у авіакатастрофі, цей дорогущий кортеж катафалків під кожного загиблого, і плачу. Плачу не від того, що шкода цих людей, а від цього Шику! Ви знаєте, БЛ@ДЬ, як привозять 2️⃣0️⃣0️⃣-х з війниЛітаком?✈️ – Ні! Гелікоптером?🚁 – Ні! Спеціальним військовим катафалком обладнаним холодильною камерою?🚔 – Ні! В більшості випадків їх привозять волонтери, які переобладнали свої мікроавтобуси під авторефрижиратор з великим написом “Вантаж 2️⃣0️⃣0️⃣. А в окремих випадках військові скидаються грошима , щоб когось найняти Ви ВІДЧУВАЄТЕ різницю?!
Почуваюся м’ясом. Свинею або куркою немає різниці.
Скільки вас там на війні загинуло? 1️⃣2️⃣1️⃣0️⃣0️⃣? Ого! 1️⃣0️⃣0️⃣0️⃣?! Нічого ж собі! Майже 4️⃣0️⃣0️⃣0️⃣?! Навіть в голові не вкладається!.. А скільки поранених? БІЛЬШЕ 1️⃣2️⃣0️⃣0️⃣0️⃣😯 Тоді це вже статистика. От і все. Життя Захисника перетворилося у звичайну математичну цифру на папері або ще гірше в пікселі на комп’ютері.

P. S. Мабуть дійсно «Какая разница» за що чи як загинули. Головне красиво поховати.

 

Sergiy Goltva 40ka.info

 

Хроніки окупації. Полковника Олексія Ноздрачов, який говорив про реінтеграцію з російськими окупантами, лише понизили в посаді

Начальника Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ полковника Олексія Ноздрачова після заяв про «реінтеграцію з бойовиками» понизили в посаді, йдеться на Facebook-сторінці Військової служби правопорядку у ЗСУ. Подальша його служба не буде пов’язана із керівництвом у підрозділі Генштабу, повідомляє 40ka.info.

 “За результатами службового розслідування полковника Олексія Ноздрачова притягнуто до дисциплінарної відповідальності – пониження у посаді.

Подальше проходження служби військовослужбовцем не буде пов’язане з керівництвом підрозділом цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗС України”, — азначається, що під час службового розслідування використовувався поліграф. Обставини та умови події були вивчені спеціалістами військової контррозвідки СБУ.

У службі правопорядку стверджують, що стороннього впливу на полковника не було.

« Водночас, офіцер грубо порушив вимоги нормативно-правових актів, що регламентують діяльність військових службових осіб», – йдеться у повідомленні.

Яку саме посаду тепер займає зрадник Ноздрачов у службі правопорядку не вказали.

12 грудня 2019 року під час круглого столу в Києві полковник ЗСУ Олександр Ноздрачов заявив, що «українські військові і військові росіяни, які проти нас воювали і продовжують воювати, і навіть ті військові, які є в формуваннях Донецької і Луганської областей, реінтегруються дуже швидко».

Пізніше у Генштабі заявили, що висловлювання полковника є «оціночними і суб’єктивними» та пообіцяли провести службове розслідування, про результати якого повідомити додатково.

Наступного дня Ноздрачов перепросив за свої висловлювання щодо швидкої реінтеграції українських військових з військовими росіянами та проросійськими бойовиками.

У Військовій службі правопорядку у ЗСУ повідомили про відсторонення на час розслідування полковника з посади.

Правління Нацбанку заявило про «сфокусовану атаку» Коломойського

Правління Національного банку заявляє про тиск, ініційований мафіозі з оточення преЗЕдента — Ігоря Коломойського, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться у зверненні правління НБУ, яке розміщене у Facebook.

Цитата: «Кілька тижнів триває сфокусована атака на Національний банк у формі замовних спекуляцій та наклепу у медіа, проплачених мітингів під стінами НБУ і навіть спроби насильницького вторгнення в НБУ „тітушками“.

Ми вважаємо, що цей тиск на Національний банк здійснює олігарх та ексвласник „ПриватБанку“ Ігор Коломойський, який заборгував державі 5,5 млрд дол. США, виведених із „ПриватБанку“ до націоналізації. Водночас держава – президент, уряд, Національний банк – об’єднані єдиною позицією, що кошти мають бути повернуті».

У Нацбанку вбачають мету атаки у тому, щоб створити «керований інформаційний хаос, щоб: дискредитувати НБУ і реформу з очищення банківського сектору, змінити керівництво та у майбутньому вдатися до ручного управління НБУ».

Крім того, там переконані, що метою Коломойського є «уникнути відповідальності та необхідності повертати державі виведені з „ПриватБанку“ кошти» і стати на заваді співпраці України з міжнародними партнерами – насамперед, МВФ, який підтримує позицію держави, що колишні власники збанкрутілих банків повинні повернути державі кошти.

Спецоперация ФСБ «Венедиктов в гнезде». Расследование

 

 

Сегодня о легендарном эйчаре Зе-команды: помощник Зеленского по связям с Россией ведет бизнес с бывшим российским разведчиком и советником главы Совета Федерации РФ. Это просто совпадение или так надо?
Чем отличается российский ястреб-патриот от российского голубя-либерала? Примерно тем же, чем, согласно детской советской загадке, отличается пионер от сосиски.

Как гласил ответ этой загадки, «пионер – всегда готов, а сосиске еще 5 минут вариться». Российский либерал – это просто полуфабрикат российского патриота. То есть, все то же самое, но, как говорит ценитель настоящей мужской дружбы Андрей Портнов – с меньшей амплитудой. Разогрейте как следует либерала, и вы получите кондового великодержавного патриота-фарисея.

Разогрейте Навального, и он скажет вам, что «Крым не бутерброд», и что «он останется частью России и больше никогда в обозримом будущем не станет частью Украины». Роднит российских патриотов и либералов полное отсутствие эмпатии к другим народам. В частности, к украинцам. Тут либерала даже разогревать не надо. Он сходу раскрывает вам модель мышления доброго людоеда, которая присутствует в его голове в качестве базовых настроек. Он совершенно искренне недоумевает, почему русских ненавидят – ведь они всего-навсего захватили чужую землю, убили несколько тысяч украинцев и сломали жизнь миллионам. Делов-то. Так что теперь – перестать дружить?

Именно такие мысли мы слышим от главреда самого либерального и самого оппозиционного СМИ России – «Эха Москвы». Алексей Венедиктов приезжает в Киев и спокойно, расслабленно рассказывает нам о том, что украинцы скоро забудут о своих военнослужащих, убитых Россией на Донбассе. Это просто станет «историческим фактом и статистикой». Да и сколько их там гибнет — «два, три человека в день», недоумевает гуманист из Москвы. «Да в России в ДТП каждый день погибает около 70 человек. Это как Карабах. Никто о нем не помнит, а там стреляют и убивают. Хрен с ним, забыли», — говорит нам добрый российский либерал.

Эту мысль, что скоро все забудется и будет дружба, Венедиктов повторяет дважды – в интервью Гордону и «Стране». Что свидетельствует о том, что мысль эта – не только Венедиктова, но и Кремля. Вип-агентом которого в российских оппозиционных кругах Венедиктов является. Иначе нельзя. Таков мучительный парадокс российской жизни. Главное российское оппозиционное издание входит в «Газпром-медиа» и финансируется властью. И поэтому с одной стороны – на «Эхе» Шендерович, Шульман или Пархоменко, а с другой – пресс-секретарь Путина Песков и первый замглавы АП президента РФ Громов, – друзья и наставники, опекающие Венедиктова.

Впрочем, зачем так глубоко копать. Сам Венедиктов признает, что имеет регулярные личные встречи с Путиным, и как бы шутя говорит, что «Путин лично курирует «Эхо Москвы». Российские журналисты неоднократно уличали Венедиктова в сливе протестов, содействии российским силовикам и непосредственном информационном обслуживании Путина. Например, когда Путина освистали на бое Емельяненко, Венедиктов заявил, что освистали не Путина, а ФСО, якобы не выпускавшую зрителей с трибун. И Навального на «бутерброд» и согласие с повесткой Путина спровоцировал тот же Венедиктов в интервью.
И вот в свой первый приезд месяц назад Венедиктов передает Зеленскому письмо матери арестованного российского пропагандиста – редактора «РИА Новости Украина» Кирилла Вышинского.

Это действие рисует жирный знак равенства между «Эхом» и «РИА Новости», между Венедиктовым и Киселевым. Это раскрытие карт. Потому что Вышинский – это ведь даже не российский журналист. Это просто украинский коллаборант, который на деньги российского государства вел агитацию в поддержку аннексии Крыма и создания ЛДНР, и был награжден за это медалями Минобороны РФ «За возвращение Крыма» и «За службу Отечеству». Так что ни о какой цеховой солидарности тут речи идти не может. Венедиктов четко обслуживает запрос российских спецслужб в кейсе спасения рядового Вышинского.

Во время второго своего визита Венедиктов заявляет о намерении открыть филиал «Эха» в Украине – Киеве, Одессе и Львове. Планы Венедиктова вызвали крайне негативную реакцию в Украине – от журналистов до членов Нацсовета по телерадиовещанию. Но, несмотря на это, главред «Эха» позавчера заявил, что добьется своего, и ему не нужно «никакого разрешения, никакой лицензии».
«Тут сильно возбудились украинские соцсети, украинские депутаты, украинские дипломаты… Вы ничего не поняли.

Мы уже там, мы уже у вас. Мы уже к вам пришли. «Эхо» уже у вас”. И я это сделаю, что бы вы ни кричали, как бы вы ни визжали, как бы вы ни сопротивлялись, мы будем получать украинскую точку зрения на события между Россией и Украиной. И наши слушатели этого заслуживают. Так оно будет, поэтому не напрягайтесь и не тужьтесь, оно будет так, как я сказал», – сказал позавчера добрый и мягкий дедушка российской журналистики.
Способ взаимодействия России с миром вообще и Украиной в частности – это гибридные спецоперации. Активность Венедиктова в Украине – в чистом виде подобная спецоперация.

И в этой связи очень интересны явки и пароли сподвижников, на которых опирался Венедиктов во время своих визитов в Киев. Например, кто и зачем передавал Зеленскому «письмо матери» Вышинского? И от кого Венедиктов знает, что Зеленский получил и прочитал это письмо? Нет ли у лейтенанта Баканова и подчиненных ему генералов из СБУ подозрений, что таким образом Россия пытается повлиять на следствие по делу Вышинского и судей?

В своем интервью «Стране» Венедиктов называет помощника Зеленского Андрея Ермака как главного коммуникатора Офиса президента Украины с Администрацией президента РФ. Это очень любопытное признание от главреда «Эха».

И любопытен тут не столько даже сам Ермак. Немного юрист, немного кинопродюсер, немного решала по МАФам в Киеве. Помощник депутата от Партии регионов Эльбруса Тедеева – куратора титушек и Антимайдана, воспитанника братьев Савлоховых. И главное – друг (как он себя называет) Зеленского еще со времен работы на «Интере».
Так вот интересен не Ермак, а его партнер по трем компаниям (ЗАО «Интерпромфинанс-Украина», ООО «Медийна группа Европейского партнерства» и ООО «М.Е.П.») – Эмануилов Рахахим Яшаевич.

Интересен Рахахим Яшаевич тем, что является советником главы Совета Федерации и партнером первого замглавы Аппарата правительства РФ. А в прошлом – сотрудником спецслужб РФ с как минимум 16-летним стажем агентурной работы в странах Ближнего Востока.

Как указано в официальной биографии Эмануилова, в 1975—1981 годах он находился в загранкомандировках в посольстве СССР в Иране, в 1985—1991 — в торгпредстве СССР в Афганистане. Ветеран боевых действий. Затем в биографии торгпреда-ветерана следует пропасть в 4 года, и в 1995 году он становится акционером и заместителем председателя Совета директоров ЗАО АКБ «Интерпромбанк».

«Интерпромфинанс-Украина», собственниками которого являются помощник Зеленского Ермак и Эмануилов — это дочерняя структура ЗАО «Интерпромфинанс», зарегистрированной в Москве (улица Тверская-Ямская 2-Я, 14/15 3). В свою очередь, ЗАО «Интерпромфинанс» связано с банком, одним из руководителей которого является Эммануилов – «Интерпромбанк».

Этот банк входит в орбиту одного из самых влиятельных российских чиновников – первого замглавы Аппарата правительства Сергея Приходько (того самого, что прославился прогулкой на яхте с Олегом Дерипаской и Настей Рыбкой). Пакетами акций банка владеют зять Приходько и бизнес-партнёр его жены. Интерпромбанк занимает аж 125 место по активам, но, как пишут российские СМИ, зарабатывает на выдаче госгарантий больше, чем такие монстры, как Сбербанк и ВТБ.

И в связи с этим мы просим прояснить Зеленского либо Венедиктова – а кто там у нас все-таки занимается коммуникаций с администрацией Путина – Ермак (во что слабо верится с учетом его биографии мелкого решалы) или его старший партнёр Эмануилов? А также просим рассказать помощника президента Ермака, в чем состояла его роль в компании «Интерпромфинанс-Украина», где он владел 10%, а советник главы Совета Федерации и партнер первого замглавы Аппарата правительства РФ – 90%?

Эхо Москвы Андрей Портнов (Andriy Portnov)Служба безпеки України Офіс Президента України Дмитрий Разумков Сбербанк Банк ВТБ

 

 

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

Станиця-Луганська. Це просто скотство, так ставити перед ворогом наше військо на коліна

Stanica-Luganska1-500x281

Це просто скотство, так ставити перед ворогом наше військо на коліна… І це просто позорище, так ставати війську на коліна…
Ми тримали фронт в районі Станиці-Луганської в 16-му році поруч з першим батальйоном 28-ї бригади. Там тримали фронт інші бригади й батальйони до нас і після нас. Кожен підрозділ перерив гори землі й піску, щоб закріпитись на нашій землі якнайкраще… Кожен підрозділ мав вбитих і поранених від ворожого вогню на тій землі…

В 16-му році місцеві мешканці двічі виходили на мітинги проти розведення військ, не дивлячись на обстріли Станиці з боку ворога… І питання розведення військ там, де стрілянина не припинялась більше ніж на дві-три доби, знялось, серед іншого, і внаслідок тих, неочікуваних ніким протестів місцевого населення…

Не певен, що більшість мешканців Станиці були в захваті від нашої там присутності і від бойових дій взагалі… Але їх побутовий прагматизм був і є сильнішим за їх неприязнь до нас… Місцеві прекрасно знали про сумні наслідки розведення військ в районі Золотого. Бо те розведення негайно призвело до перетворення зони розведення у «сіру» зону «без руля й вітрил»… Ні закону, ні порядку, ні благ цивілізації… Там, де сіра зона, — життя завмирає дуже швидко… Банки, магазини, лікарні, пошта — мінус… Тому що там, де все це не прикрито нашим військом… Воно дуже швидко стає здобиччю озброєних грабіжників, мародерів і окупантів…

Я не знаю, настільки треба бути або зрадником, або дебілом, щоб не розуміти наслідків такої нерозсудливості, маючи перед очима невдалий приклад Золотого і знаючи простий закон: «Росіянам віри немає і не може бути.»… Бо не існує в світі ні однієї домовленості з ними, яку ці тварі рано чи пізно не порушили б…

Я не знаю, наскільки треба бути негідником, щоб одним розчерком пера, перекреслити кількарічні зусилля наших вояків по звільненню нашої землі від ворога і її утриманню, щоб плюнути на пролиту за цю землю українську кров…

Чому мені соромно за це добровільне ставання зеленого гівна раком перед путіним, а головно за те, що були змушені стати раком перед ним і наші вояки? Чому мені соромно все за це перед нашим Домовим, якому прострелив голову в травні 16-го ворожий снайпер в лісі поблизу Станиці? Наші хлопці за нього помстились і були тим хоч якось втішені. Бо коли за одного нашого буває вбито декілька окупантів — це є хоч якась сатисфакція…

А коли після всього цього ми, просто так, з прихоті якихось піда#асів при владі, які отримали її завдяки купі взагалі нічого не вартих (окрім «прильота» телевізором по голові) піда#асів з чомусь українськими паспортами. але зовсім не українців по духу, які змовились з байдужими до України й українців європейцями і московитськими окупантами відступаємо назад, в тил… Це є що???

Це є ганьба й безчестя… І виконання злочинного наказу. Як на мій хлопський розум… Бо немає ні в єдиному українському законі і в українській Конституції такого виду бойових дій, як «розведення сторін»…

Саме так. Те, що зробили ми, коли відійшли без виконання ворогом навіть незаконних за суттю і змістом умов «договорняків» по дотриманню режиму тиші і одночасному відходу зі своїх позицій, точно було виконанням злочинного наказу, виданого злочинцем чи злочинцями по всьому командному ланцюгу… Бо той наказ був виданий без єдиної законної підстави. І наслідком його виконання стала втрата контролю державою Україна над частиною своєї території не внаслідок переваги над нами наступаючого противника, а просто так… по чиємусь приколу.

Ігор Надолько, фейсбук40ka.info

Указ про розпуск парламенту: що Зеленскому має сказати Конституційний Суд. Розслідування

potopt-po-Konst1

Указ

Процес дострокових парламентських виборів, розпочатий сенсаційним указом президента Володимира Зеленського 21 травня 2019 року, йде повним ходом.

У той же час 11 червня в Конституційному Суді має відбутися відкритий розгляд питання конституційності цього указу.

Тож суспільні та політичні дискусії навколо цієї теми не вщухають.

З одного боку, згаданий акт глави держави досі викликає здебільшого позитивну реакцію серед «широких верств населення».

Це й не дивно, враховуючи разючу різницю між сьогоднішніми рейтингами довіри до президента та Верховної Ради.

Реакція політичних сил на ситуацію залишається підпорядкованою іншій, хоча теж передбачуваній, закономірності: чим менше шансів у політичної партії досягти успіху на дочасних виборах – тим критичніша її позиція до указу, і навпаки.

Таким чином, Конституція постійно згадується усіма учасниками дискусій, але використовується здебільшого не як критерій правової оцінки, а як один з численних інструментів для досягнення електоральних цілей і одержання переваг над політичними супротивниками.

Здавалось би, розрядити ситуацію мав би аполітичний, фаховий аналіз питання. Але авторитетні експерти-конституціоналісти теж встигли поділитися з цього приводу на два «непримиренні» табори.

З огляду на це, багато-хто почав ставити під сумнів саму необхідність аналізу указу на предмет конституційності, виходячи з різних аргументів. Ось деякі з них:

– це виключно політичне, а не юридичне питання, тим більше, що всі партії погодилися брати участь у виборах;

– суспільство, у своїй більшості, підтримало рішення президента;

– парламент не має на сьогодні необхідного авторитету, а тому, незалежно від наявності конституційних підстав, «заслуговує якнайшвидшого перезавантаження»;

– КС теж позбавлений достатньої суспільної довіри, а тому його рішення не вичерпає дискусії;

– вибори до парламенту все одно відбулися б, всього лише на три місяці пізніше, – тому й не варто перейматися скороченням строку повноважень не надто популярних депутатів та ін.

Тобто, на сьогодні, в різних середовищах, на основі різних підходів до змісту і способу аргументації позиції сформувалися три різних оцінки ситуації:

одні вважають указ цілковито конституційним;
інші – неконституційним (їх меншість);
третя оцінка зводиться до того, що конституційна перевірка указу взагалі неважлива (чи то пак – неможлива, недоцільна або недоречна).
Доцільність
Якщо перші дві позиції заслуговують на конструктивну дискусію, то третя, яка повністю виводить питання розпуску парламенту за межі конституційного контролю, не витримує жодної критики. Адже вона не враховує що:

– Рада, як і президент, обрана народом на п’ятирічний строк, який може бути скорочений лише за наявності виняткових і вичерпних конституційних підстав;

– відображена в Конституції стійка воля Українського народу не може підмінятися ані волею сильних світу цього, ані короткочасними примхами тимчасової більшості;

– навіть правильні з політичної точки зору державні рішення мають втілюватися в життя лише в правильний (конституційний) спосіб;

– скептичне заперечення ваги і цінності Конституції, її значення для утвердження верховенства права та захисту прав людини, віддаляє Україну від перспектив вступу до ЄС і НАТО не менше, ніж збройна агресія Росії чи економічні негаразди;

– і нарешті: державного успіху та процвітання можна досягти тільки в разі усвідомлення нацією та політикумом цінності Конституції – як акту первинної влади народу, що покликана реально обмежувати державну владу, утримуючи її від можливого свавілля.

Відтак видається очевидним, що в умовах парламентсько-президентської форми правління, конституційна підстава для розпуску парламенту – найбільш впливового суб’єкта здійснення державної влади в Україні – має бути безсумнівною і переконливою.

Оскільки в указі цієї безсумнівності не вдалося досягти одразу, то остаточно розвіяти сумніви і поставити крапку в дискусії, яка так гостро виникла, зацікавлені всі сторони.

Про те, чи по силах це завдання КС нинішнього зразка, мова піде трохи пізніше. Спершу – декілька слів про суть проблеми, в основі якої лежить феномен коаліції депутатських фракцій Ради.

Феномен коаліції: світові стандарти та українське ноу-хау

Правова природа парламентської коаліції українцям маловідома. Сама ідея її запровадження на вітчизняних теренах виникла раптово – в умовах гострої політичної кризи та переходу до іншої форми правління під час Помаранчевої Революції 2004 року.

Одним з найбільш серйозних недоліків інституту коаліції в «українському виконанні» є надмірна формалізація її статусу при недостатній увазі на сутнісні аспекти роботи коаліції, а також штучне і непродумане розмежування понять «коаліція» та «парламентська більшість».

У більшості парламентських та парламентсько-президентських демократій розуміння ролі і призначення коаліції формувалося історично, а тому регулюється переважно конституційними звичаями та політичною практикою. Головне – утворити стійку більшість, яка сформує уряд, та буде гарантією стабільної роботи парламенту, спрямованої, окрім іншого, на законодавче забезпечення урядової діяльності.

Коаліція – не самоціль, а, перш за все, засіб формування і підтримки уряду. Якщо останній працює, має довіру парламенту, про формальне існування коаліції ніхто навіть не запитує.

В Україні ж усе навпаки. Коаліцію, дивним чином, перетворено ледь не на центральний суб’єкт вітчизняної політики.

Існує чи ні?

Навіть лінивий уже запам’ятав, що відповідно до статті 90 Конституції президент має право достроково припинити повноваження Ради лише з трьох підстав, а саме якщо:

протягом одного місяця у Раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 Конституції;
протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів не сформовано персональний склад уряду;
протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Кожен з цих  пунктів передбачає окрему підставу для розпуску парламенту. При чому всі вони підпорядковані єдиній логіці і меті, об’єднані спільним завданням – запобігти «функціональному паралічу» парламенту та/або уряду.

Тому і перша з наведених підстав, на яку послався президент у своєму указі, не може сприйматися буквально, а має розглядатися глибше – у системному взаємозв’язку з іншими конституційними нормами, змістовними, а не формальними, обставинами, на основі аналізу ефективності діяльності коаліції, а також всього парламенту, його співпраці з урядом, президентом тощо.

Шкода, але обговорення конституційності указу щодо розпуску парламенту звелося до з’ясування факту формального існування коаліції.

В центрі уваги опинилися суто процедурні питання:

чи є вихід фракцій з коаліції свідченням припинення її існування;
наскільки правомірним є доєднання до коаліції окремих народних депутатів, чи були такі факти та як їх перевірити;
чи було оголошення голови  Ради про припинення існування коаліції тощо.
Сама постановка дискусії – некоректна з багатьох причин. В першу чергу –  з огляду на те, що Конституція жодним чином не пов’язує право президента на розпуск парламенту з формальним припиненням існування коаліції.

Цей факт, як ми вже згадували, сам по собі, не має ніякого значення та ні на що не впливає.

Варто погодитися з раніше висловленими окремими експертами твердженнями, що припинення діяльності (виконання функцій) коаліції та припинення її формального існування не можна ототожнювати.

У першому випадку йдеться про змістовний аспект розуміння питання, у другому – про суто формальний.

У першому випадку – проблема впливає на здатність ефективної роботи уряду та всієї держави, у другому – є виключно внутрішньопарламентською справою.

Тож для встановлення факту припинення діяльності коаліції, потрібно з’ясувати, чи мало місце невиконання нею свого конституційного функціоналу.

Функція коаліції

Відповідно до Конституції, за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій у парламенті формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу Ради.

В одному з абзаців статті 83 Конституції передбачено дві функції коаліції:

1) відповідно до Конституції вносити пропозиції президенту щодо кандидатури прем’єр-міністра;

2) відповідно до Конституції вносити пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів.

Процедура призначення прем’єра парламентом за поданням президента, відповідно до пропозиції коаліції, чітко прописана в Конституції. Однак про інші «пропозиції коаліції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів» в Основному Законі більше ніде не згадується (ще один приклад неуважності авторів реформи 2004 року).

Тож решту міністрів і президент і прем’єр вносять до парламенту вже без попередніх пропозицій коаліції.

Таким чином, єдиною конституційною функцією коаліції у Верховній Раді, що є обов’язковим елементом парламентських процедур, є внесення пропозиції президенту щодо кандидатури прем’єра.

У жодних інших обов’язкових парламентських процедурах коаліція участі не бере, тобто іншої діяльності не здійснює.

Більше того, посилання, що коаліція, крім наведеного, нібито повинна забезпечувати сталу роботу уряду, призначати міністрів і т.д. абсолютно безпідставні. Це вже не її завдання, а повноваження всенародно обраного на визначений строк парламенту – єдиного органу законодавчої влади в Україні.

Саме до повноважень Ради, а не коаліції, належить:
* прийняття законів;
* затвердження державного бюджету та внесення змін до нього, контроль за виконанням держбюджету, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
* розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабміну;
* здійснення контролю за діяльністю уряду відповідно до цієї Конституції та закону.

Отже, після призначення прем’єра для забезпечення подальшої роботи Кабміну потрібна злагоджена і системна робота Ради. Жодної необхідності, а тим більше обов’язку долучення до цієї роботи коаліції депутатських фракцій, як окремого парламентського утворення, немає.

Тому важко погодитися з тим, що Конституція допускає розпуск парламенту в результаті припинення існування коаліції «на папері», при збереженні реальної парламентської більшості, яка підтримує ініціативи уряду.

Навпаки, штучне існування коаліції, при нездатності внести кандидатуру прем’єра президенту – є ознакою фактичного припинення її діяльності, з відповідними правовими наслідками.

День припинення діяльності

Конституція зобов’язує парламент сформувати коаліцію у місячний строк у двох випадках:
1) в разі обрання парламенту нового скликання;

2) в разі припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді.

З першим пунктом все зрозуміло: відсутність сформованої коаліції у новообраному парламенті унеможливлює внесення кандидатури прем’єра, а відтак – і формування уряду. Це й надає президенту не тільки політичне, але й юридичне право на розпуск недієздатного парламенту.

Але й другий випадок має розглядатися виключно через призму здатності коаліції започаткувати процедуру формування уряду, і ніяк інакше.

Бо відповідно до Конституції, у такому випадку  коаліція має один місяць, щоб внести нову кандидатуру прем’єра. Лише невнесення відповідної пропозиції за відведений час свідчитиме про бездіяльність коаліції з моменту, коли у неї виникло відповідне конституційне зобов’язання.

За цей час ніщо не обмежує парламентарів шукати більшість голосів для утворення іншої коаліції і внесення необхідної кандидатури.

Але якщо і цього не вдалося досягти за відведений місячний строк, у президента виникає право розпуску парламенту.

Відтак, усі процедури формування, розформування, перейменування, переформатування коаліції, які не впливають на здійснення нею єдиної конституційної функції, є внутрішньою справою парламенту та не можуть оцінюватися зовнішніми суб’єктами, в тому числі президентом.

Не можуть вони бути і прямим чи опосередкованим підгрунтям для припинення повноважень парламенту.

Адже, розпуск парламенту є не засобом його покарання за формальну відсутність абстрактної коаліції, а способом виходу з парламентської кризи та відкриття можливості формування уряду.

Черговий шанс для Конституційного Суду

Окремі представники ЦВК вже поспішили необережно заявити, що «після початку виборчої кампанії жодне судове рішення не зможе зупинити виборчий процес». Таке твердження слушне щодо судів загальної юрисдикції, але не може стосуватися юрисдикції Конституційного Суду.

Тим не менше, продуковані політиками та політологами, і широко розтиражовані у ЗМІ заяви про «неминучість» виборів 21 липня, змусили багатьох завідомо змиритися з можливою неконституційністю указу та, незважаючи на це, погодитись на його беззастережне виконання.

Але оголошення дострокових виборів не може бути предметом жодних компромісів, погоджень та домовленостей, якщо цього не передбачає Конституція України або ж прямо не диктує революційна ситуація.

Звісно, до моменту рішення Конституційного Суду, указ про дострокове припинення повноважень парламенту повноцінно діє та втратить чинність лише в разі визнання його неконституційним.

Тож участь у виборчому процесі тих, хто сумнівається у відповідності указу Конституції, логічна та не суперечлива, за умови, що вони докладають зусиль для перевірки указу і допускають можливість скасування дочасних виборів.

Звичайно, багатолітня криза, в якій продовжує перебувати КС, сьогодні не дозволяє йому впевнено взяти на себе роль авторитетного арбітра у цій справі.

В реаліях сьогодення та відсутності достатньої суспільної довіри, після цілої низки різко критикованих, резонансних рішень Суду, навіть цілком справедливе рішення ризикує опинитися в центрі скандалу, не задовільнивши одну із сторін політичного конфлікту.

Тож не дивно, що в сьогоднішніх умовах суддям КС, можливо, й не хотілося б ризикувати та брати на себе високу відповідальність.

Може хтось із них волів би краще «ухилитися» від розгляду справи, благо – способів не бракує: від відмови вирішувати питання по суті до затягування судового процесу.

Але це – абсолютно не той випадок. Ситуація настільки серйозна, що конституційність указу має бути перевірена КС невідкладно в межах розумного строку, ще до 21 липня.

Зрозуміло, що чим ближче дата гіпотетичного рішення Суду до дня голосування, тим складніше буде забезпечити його повноцінне сприйняття і легітимацію. Тому оперативність, без втрати якості розгляду справи – вкрай важлива.

Суд більше не може дозволити собі уникати розгляду питань, для вирішення яких він, власне, й створений. В іншому випадку просто втрачається сенс його існування.

Неспроможність Суду вирішити цю справу по суті і вчасно – свідчитиме про відсутність ефективного конституційного захисту парламенту від свавільного розпуску. Не лише поточного, але й майбутніх скликань.

Але для того, щоби розгляд справи відбувся як належить, зусиль одного тільки Суду буде недостатньо. Дуже важливо, щоб усі зацікавлені суб’єкти виходили з того, що визнання указу неконституційним, чи конституційним не є самоціллю цього провадження.

Спільною метою, досягнення якої необхідне всім, є справедливе, якісно обгрунтоване, зрозуміле суспільству рішення Суду, що буде належно визнане та сприйняте сторонами – без спроб його політизації чи делегітимізації.

При цьому, КС має врахувати попередні помилки в комунікації з суспільством. Тому Україні просто необхідний невідкладний та публічний розгляд цієї справи, де кожна зі сторін відкрито викладе свої аргументи, а суспільство зможе зробити усвідомлений висновок та побачити Конституцію в дії.

Це б стало прикладом нового рівня правової культури, продемонструвало б суспільству іншу якість політичних відносин, дозволило б провести наступні вибори в умовах максимальної легітимності, взаємної довіри і поваги.

Сергій Різник, доцент кафедри конституційного права Львівського національного університету імені Івана Франка, Голова ГО «Центр конституційних ініціатив», Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: